Диссоциальное расстройство личности: проблемы теории и практики
Вантажиться...
Дата
2017
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
Номер ISSN
Номер E-ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
В статье с клинико-нозологических позиций обсуждаются все «за» и «против» целесообразности включения в классификацию расстройств личности диссоциального
расстройства как достоверно клинически однородного. Аргументировано обосновывается разнородность диссоциального расстройства, в которое искусственно
включены описания аномальных личностей разных типов, а в случае недостаточности дифференциальной диагностики – и психически больных с невыраженными
формами эндогенных и экзогенных заболеваний. Но к тому же следует заметить (и
мы не открываем этим Америку), что преступления совершают и т. н. нормальные,
или акцентуированные, личности. Автор полагает, что здравый смысл и научный
подход должны восторжествовать. Ведь от того, например, что часть больных шизофренией (заметим, при разных ее формах и типах течения) ведет асоциальный
образ жизни или склонна совершать противоправные действия, не выделена диссоциальная форма шизофрении? Тот же вопрос можно поставить и в отношении
больных эпилепсией, органическими поражениями головного мозга и др.
У статті з клініко-нозологічних позицій обговорюються всі «за» і «проти» доцільності включення до класифікації розладів особистості диссоціального розладу як достовірно клінічно однорідного. Аргументовано обґрунтовується різнорідність диссоціального розладу особистості, в який штучно включені аномальні особистості різних типів, а в разі недостатності диференціальної діагностики – і психічно хворі з невираженими формами ендогенних та екзогенних захворювань. Але до того ж слід зауважити (і ми не відкриваємо цим Америку), що злочини скоюють і так звані нормальні, або акцентуйовані, особистості. Автор вважає, що здоровий глузд і науковий підхід повинні взяти гору. Адже від того, наприклад, що частина хворих на шизофренію (зауважимо, при різних її формах і типах перебігу) веде асоціальний спосіб життя або схильна чинити протиправні дії, не виділена диссоціальна форма шизофренії? Те ж питання можна поставити і відносно хворих на епілепсію, органічні ураження головного мозку та ін.
The article from the clinical and nosological perspective concerns the «pros and cons» of whether to include dissocial disorder into the classification of personality disorders as the one which is reliably clinically homogeneous. The diversity of dissocial disorder is reasonably justified, with abnormal personality types included in this diversity, and in case of failure of the differential diagnosis and the mentally ill with unexpressed forms of endogenous and exogenous diseases are also included. But in addition, it should be noted that the crimes committed by the so-called normal or accentuated personalities too. The author believes that the common sense and scientific approach should prevail. Despite, for example, the proportion of patients with schizophrenia (we note with its different forms and types of flows) is leading antisocial lifestyle or inclined to commit unlawful acts, isn’t dissocial form of schizophrenia sorted out? The same question can be put in relation to patients with epilepsy, organic brain damage, and others.
У статті з клініко-нозологічних позицій обговорюються всі «за» і «проти» доцільності включення до класифікації розладів особистості диссоціального розладу як достовірно клінічно однорідного. Аргументовано обґрунтовується різнорідність диссоціального розладу особистості, в який штучно включені аномальні особистості різних типів, а в разі недостатності диференціальної діагностики – і психічно хворі з невираженими формами ендогенних та екзогенних захворювань. Але до того ж слід зауважити (і ми не відкриваємо цим Америку), що злочини скоюють і так звані нормальні, або акцентуйовані, особистості. Автор вважає, що здоровий глузд і науковий підхід повинні взяти гору. Адже від того, наприклад, що частина хворих на шизофренію (зауважимо, при різних її формах і типах перебігу) веде асоціальний спосіб життя або схильна чинити протиправні дії, не виділена диссоціальна форма шизофренії? Те ж питання можна поставити і відносно хворих на епілепсію, органічні ураження головного мозку та ін.
The article from the clinical and nosological perspective concerns the «pros and cons» of whether to include dissocial disorder into the classification of personality disorders as the one which is reliably clinically homogeneous. The diversity of dissocial disorder is reasonably justified, with abnormal personality types included in this diversity, and in case of failure of the differential diagnosis and the mentally ill with unexpressed forms of endogenous and exogenous diseases are also included. But in addition, it should be noted that the crimes committed by the so-called normal or accentuated personalities too. The author believes that the common sense and scientific approach should prevail. Despite, for example, the proportion of patients with schizophrenia (we note with its different forms and types of flows) is leading antisocial lifestyle or inclined to commit unlawful acts, isn’t dissocial form of schizophrenia sorted out? The same question can be put in relation to patients with epilepsy, organic brain damage, and others.
Опис
Ключові слова
диссоциальное расстройство, акцентуированные личности, психопатии, социопатии, дисоціальний розлад, акцентуйовані особистості, психопатії, соціопат, dissocial disorder, accentuated personality, psychopathy, sociopathy
Бібліографічний опис
Психиатрия, неврология и медицинская психология