Университетское образование в контексте классической и постнеклассической научных парадигм
Вантажиться...
Дата
2015
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
Номер ISSN
Номер E-ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
В статье анализируются особенности функционирования университетского образования в
контексте классической и постнеклассической научных парадигм. Подчеркивается, что
классическая парадигма предопределила современную дидактику высшей школы, для которой
характерны принципиальная дисциплинарная дифференциация, ориентация на монизм,
фундаментализм, элементаризм, редукционизм, линейность и статичность. В
соответствии с идеалами и нормами постнеклассической науки важное значение
приобретают интегратизм, холизм, полифундаментальность, дополнительность,
нестационарность, синергизм, которые предопределяют транзит высшего образования к
трансдисициплинарности, контекстности, к обеспечению социогуманитарной
безопасности. Особое внимание акцентируется на проблеме контекстности
университетской подготовки специалистов, в частности выделяются пять возможных
векторов развития контекстного образования.
У статті аналізуються особливості функціонування університетської освіти в контексті класичної та постнекласичної наукових парадигм. Підкреслюється, що класична парадигма визначила сучасну дидактику вищої школи, для якої характерні принципова дисциплінарна диференціація, орієнтація на монізм, фундаменталізм, елементаризм, редукціонізм, лінійність і статичність. Згідно з ідеалами і нормами постнекласичної науки важливе значення набувають інтегратизм, холізм, поліфундаментальність, додатковість, нестаціонарність, синергізм, що зумовлюють транзит вищої освіти до трансдисціплінарності, контекстності, до забезпечення соціогуманітарної безпеки. Особлива увага акцентується на проблемі контекст носі університетської підготовки фахівців, зокрема виокремлюються п’ять можливих векторів розвитку контекстної освіти.
In the article the special aspects of the university education functioning in the context of classical and postnonclassical paradigm are analyzed. It is underlined that the classical paradigm is predetermined the modern didactics of higher school which are characterized by principals disciplinary differentiation, orientation on monism, fundamentalism, elementarizm, reductionism, linear and statistical correlations. In accordance with the ideals and norms of postnonclassical science become important interactivity, holism, polyfundamentalism, complementarities, unsteadiness, synergy, which determine the modern trend of higher education to transdisciplinarity, contextuality, socio-humanitarian security. The main contexts that determine future training of masters as professional experts are analyzed.
У статті аналізуються особливості функціонування університетської освіти в контексті класичної та постнекласичної наукових парадигм. Підкреслюється, що класична парадигма визначила сучасну дидактику вищої школи, для якої характерні принципова дисциплінарна диференціація, орієнтація на монізм, фундаменталізм, елементаризм, редукціонізм, лінійність і статичність. Згідно з ідеалами і нормами постнекласичної науки важливе значення набувають інтегратизм, холізм, поліфундаментальність, додатковість, нестаціонарність, синергізм, що зумовлюють транзит вищої освіти до трансдисціплінарності, контекстності, до забезпечення соціогуманітарної безпеки. Особлива увага акцентується на проблемі контекст носі університетської підготовки фахівців, зокрема виокремлюються п’ять можливих векторів розвитку контекстної освіти.
In the article the special aspects of the university education functioning in the context of classical and postnonclassical paradigm are analyzed. It is underlined that the classical paradigm is predetermined the modern didactics of higher school which are characterized by principals disciplinary differentiation, orientation on monism, fundamentalism, elementarizm, reductionism, linear and statistical correlations. In accordance with the ideals and norms of postnonclassical science become important interactivity, holism, polyfundamentalism, complementarities, unsteadiness, synergy, which determine the modern trend of higher education to transdisciplinarity, contextuality, socio-humanitarian security. The main contexts that determine future training of masters as professional experts are analyzed.
Опис
Ключові слова
университетское образование, классическая научная парадигма, постнеклассическая научная парадигма, контекстное образование, університетська освіта, класична наукова парадигма, постнекласична наукова парадигма, контекстна освіта, university education, classical scientific paradigm, postnonclassical scientific paradigm, contextual education
Бібліографічний опис
Вісник Харківського національного університету