Mentative and narrative features of O. Zabuzhko’s essays
Альтернативна назва
Ментативно-нарративные особенности эссеистики О. Забужко
Ментативно-наративні особливості есеїстики О. Забужко
Ментативно-наративні особливості есеїстики О. Забужко
Вантажиться...
Дата
2018
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
2312-6809
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Анотація
In the article mentative and narration features of O. Zabuzhko’s essays based on the example of the book «From the map of books and people» are analysed. Essay classification in works of modern Ukrainian writers in terms of narrative and mentative nature are determined. The conclusions are made about the role of narrative components in essay discursive practices, whose nature is mentative. Special features of a writer’s essay itself are outlined, since it becomes a platform for possible «prolongation» of artists’ fictional works, space for their pre-interpretation and re-interpretation.
В статье идет речь о ментативно-нарративных особенностях эссестики О. Забужко на примере книги «Из карты книг и людей». Очерчено классифика цию эссеистики современных украинских писателей по нарративно-ментативной специфике. Сделаны выводы о роли нарративних компонентов в дискурсивной практике эссе, природа которого в целом ментативная. Выделена специфика собственно писательского эссе, который становится платформой возможной «пролонгации» собственно художественных произведений прозаиков, ареной их до-интерпретации или ре-интерпретации.
У статті йдеться про ментативно-наративні особливості есеїстики О. Забужко на прикладі книги «З мапи книг і людей». Окреслено класифікацію есеїстики сучасних українських письменників за наративно-ментативною специфікою. Зроблено висновки про роль наративних компонентів у дискурсивній практиці есе, при рода якого в цілому ментативна. Виділено специфіку власне письменницького есе, котрий стає платформою можливої «пролонгації» власне художніх творів митців, ареною їх до-інтерпретації чи ре-інтерпретації. Книга О. Забужко «З мапи книг і людей» характеризується ментативно-наративною організацією. Доведено, що у книзі наратив підпорядковується ментативу, іншими словами, історії життя. Події, факти, які переповідаються, скеровують авторську думку, спрямовують вектор рефлексії, однак виступають другорядним елементом тексту. Ментатив тут усе-таки першорядний. Його головні прикмети такі: внутрішня діалогізація, тісний зв’язок між думками, які складають основу референтної зони (а не події чи хронотопу), рефлексія і міркування як основа тексту, що визначає різноманітні комунікативні стратегії заперечення, коментування, доповнення, тлумачення, оцінювання. Крім того, ментатив О. Забужко характеризується підкресленою егоцентричністю, асоціативністю мовомисленнєвої діяльності, інтелектуалізмом, особливим непоспішливим ритмом розповіді, сугестією, складною синтаксичною організацією з цитатами, вільним переказом чужих ідей, відступами, екскурсами, доповненими «епілогами», «прологами», постскриптумами. Її есеям властива своє рідна плинність свідомості у процесі безпосереднього осмислення явищ буття. Тут усе-таки головне не події, а їх осмислення, не історії, а їх задіяність в опінії, не бут тя, а його інтерпретація, не дійсність, а її креативне конструювання. Виходячи з цього, письменницька есеїстика, репрезентована, наприклад, книгою «З мапи книг і людей» О. Забужко, заґрунтовується на художньому унаочненні процесів мірку вання, медитації, відображенні переживань тієї чи іншої ментальної події. Вона відкриває нові можливості мистецтва слова в сучасному літературному процесі, адже в такий спосіб митець може стати ближчим і доступнішим своєму читачеві.
В статье идет речь о ментативно-нарративных особенностях эссестики О. Забужко на примере книги «Из карты книг и людей». Очерчено классифика цию эссеистики современных украинских писателей по нарративно-ментативной специфике. Сделаны выводы о роли нарративних компонентов в дискурсивной практике эссе, природа которого в целом ментативная. Выделена специфика собственно писательского эссе, который становится платформой возможной «пролонгации» собственно художественных произведений прозаиков, ареной их до-интерпретации или ре-интерпретации.
У статті йдеться про ментативно-наративні особливості есеїстики О. Забужко на прикладі книги «З мапи книг і людей». Окреслено класифікацію есеїстики сучасних українських письменників за наративно-ментативною специфікою. Зроблено висновки про роль наративних компонентів у дискурсивній практиці есе, при рода якого в цілому ментативна. Виділено специфіку власне письменницького есе, котрий стає платформою можливої «пролонгації» власне художніх творів митців, ареною їх до-інтерпретації чи ре-інтерпретації. Книга О. Забужко «З мапи книг і людей» характеризується ментативно-наративною організацією. Доведено, що у книзі наратив підпорядковується ментативу, іншими словами, історії життя. Події, факти, які переповідаються, скеровують авторську думку, спрямовують вектор рефлексії, однак виступають другорядним елементом тексту. Ментатив тут усе-таки першорядний. Його головні прикмети такі: внутрішня діалогізація, тісний зв’язок між думками, які складають основу референтної зони (а не події чи хронотопу), рефлексія і міркування як основа тексту, що визначає різноманітні комунікативні стратегії заперечення, коментування, доповнення, тлумачення, оцінювання. Крім того, ментатив О. Забужко характеризується підкресленою егоцентричністю, асоціативністю мовомисленнєвої діяльності, інтелектуалізмом, особливим непоспішливим ритмом розповіді, сугестією, складною синтаксичною організацією з цитатами, вільним переказом чужих ідей, відступами, екскурсами, доповненими «епілогами», «прологами», постскриптумами. Її есеям властива своє рідна плинність свідомості у процесі безпосереднього осмислення явищ буття. Тут усе-таки головне не події, а їх осмислення, не історії, а їх задіяність в опінії, не бут тя, а його інтерпретація, не дійсність, а її креативне конструювання. Виходячи з цього, письменницька есеїстика, репрезентована, наприклад, книгою «З мапи книг і людей» О. Забужко, заґрунтовується на художньому унаочненні процесів мірку вання, медитації, відображенні переживань тієї чи іншої ментальної події. Вона відкриває нові можливості мистецтва слова в сучасному літературному процесі, адже в такий спосіб митець може стати ближчим і доступнішим своєму читачеві.
Опис
Ключові слова
mentative, narration, essays, classification, reference, ментатив, нарратив, эссеистика, классификация, референция, ментатив, наратив, есеїстика, класифікація, референція
Бібліографічний опис
Shevchenko T. Mentative and narrative features of O. Zabuzhko’s essays / T. Shevchenko // Проблеми сучасного літературознавства. – Вип. 26. – С. 44–58.
ORCID:
УДК
821.161.2-4Забужко.07:81’42:162