Лексема «море» в українських прислів’ях та приказках: особливості національного стереотипу

Abstract

Прислів’я та приказки акумулюють у собі досвід мовного колективу, пов’язаний з його культурними традиціями. Засобом втілення національно- культурної специфіки стає образність, а інтерпретується ця образнісгь відповідно до національно-культурного простору мовного колективу. У прислів'ях та приказках, як і в інших видах паремій, семіотична структура складається з двох компонентів: один містить інформацію, експліцигно виражену в тексті, а інший — інформацію, імгіліцитно присутню. Саме другий компонент, за умов його сприйняття, дозволяє зрозуміти особливості народного стереотипу щодо того або іншого об’єкту.