Please use this identifier to cite or link to this item: http://dspace.onu.edu.ua:8080/handle/123456789/17399
Title: Зовнішньополітичний курс України як чинник геополітичного лідерства ЄС та Росії
Other Titles: Ukraine’s foreign policy as a factor of geopolitical leadership of the EU and Russia
Внешнеполитический курс Украины как фактор геополитического лидерства ЕС и России
Authors: Максименко, Ірина Володимирівна
Максименко, Ирина Владимировна
Maksymenko, Iryna V.
Citation: Актуальні проблеми міжнародних відносин
Issue Date: 2014
Publisher: Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Keywords: Україна
ЄС
Росія
сила
полюс
система міжнародних відносин
інтерес
вплив
Ukraine
EU
Russia
power
pole
system of international relations
interest
influence
Украина
ЕС
Россия
сила
полюс
система международных отношений
интерес
влияние
Series/Report no.: ;Вип. 120 (ч. І)
Abstract: Біполярна система міжнародних відносин змінилася на одноосібне домінування Сполучених Штатів Америки, проте Російська Федерація не залишала амбіції повернути собі статус глобальної держави. Початок світової фінансової кризи та прихід до Білого дому адміністрації Барака Обами створили умови для переходу до багатополюсного світового устрою та розповсюдження інструментів «м’якої сили». Одним з таких інструментів, що мав гарантувати порядок та стабільність, визнавалися інтеграційні проекти. На теренах нових незалежних держав розпочалася інституціональна конкуренція інтеграційних проектів, очолюваних з одного боку ЄС, а з іншого – Росією. Перспективи успішної реалізації інтеграційної моделі ЄС та Росії проаналізовано на прикладі українського вектору інтеграції, що є вирішальним для ствердження зовнішньополітичного лідерства Брюсселю та Москви. Виокремлено та проаналізовано відмінності у підходах ЄС та Росії до «м’якої сили» та їхні інтереси щодо України в процесі реалізації інтеграційних проектів. Проаналізовано офіційні документи ЄС та Росії щодо України та інших держав західного вектору СНД, на підставі яких визначено наступне. Європейська політика спрямована на формування стабільного та безпечного оточення, розвиток взаємовигідного співробітництва, якого прагнуть усі залучені сторони. Модель інтеграції ЄС є дійсно інструментом «м’якої сили», привабливою та легітимною. Російська альтернатива є інструментом скоріше «Realpolik», а ніж «м’якої сили»: російські інтеграційні проекти – СНД, Митний союз, ЄврАзЕС – спрямовані на закріплення сфер впливу Москви та створення регіонального оточення для повернення визнаного іншими акторами (в першу чергу, ЄС, Китай, США) статусу рівного полюсу сили. Наголошено, що світова спільнота не готова до відкритого протистояння з Росією, втім намагається врегулювати ситуацію за допомогою ліберальних інструментів. Виокремлено потенційні наслідки для України та системи міжнародних відносин в цілому, що пов’язані з поверненням Росії до застосування інструментів «жорсткої сили» відносно суверенної української держави для ствердження власного лідерства.
Bipolar system of international relations was replaced by unilateral U. S. dominance, but Russia did not leave ambition to restore the status of a global power. The global financial crisis and accession to power of Barak Obama administration both created the conditions for the transition to a multipolar world order and dissemination of «soft power» tools. The integration projects have been recognized as one of such tools that should guarantee order and stability. Institutional competition between the integration projects led by the EU and Russia has begun on the area of the Newly Independent States. Prospects for successful implementation of the EU or Russia’s integration model are analyzed on an example of Ukrainian integration vector, which is critical to fixing of both Brussels and Moscow foreign leadership. The differences in the EU and Russia approaches to the «soft power» as well as their interests towards Ukraine in the process of integration projects’ implementation are pointed out and scrutinized. The official documents of the EU and Russia foreign policy on Ukraine and other countries of the Western CIS are close studied. It arrives to the following conclusion. The main aim of the European policy is to create a stable and secure environment, to develop mutually beneficial cooperation that all involved parties desire. The EU model of integration is indeed a «soft power»tool, attractive and legitimate. The Russian alternative is rather a «Realpolik» tool than «soft power» one: Russian integration projects – CIS, Customs Union, EurAsEC – seek to strengthening Moscow’s sphere of influence and the construction of the regional environment. The main goal of this approach is to return of equal power status that is recognized by other actors (primarily the EU, China, USA). It is pointed out that the international community is not ready for an open confrontation with Russia, nevertheless is trying to resolve the situation by means of liberal tools. The potential consequences for Ukraine and the international relations system in general related to Russia’s fixing of its own leadership and readiness to use the «hard power» tools against a sovereign Ukrainian state are highlighted
Биполярная система международных отношений сменилась на одностороннее доминирование США, однако Российская Федерация не оставляла амбиции вернуть себе статус глобальной державы. Начало мирового финансового кризиса и приход в Белый дом администрации Барака Обамы создали условия для перехода к многополюсному мироустройству и распространению инструментов «мягкой силы». Одним из таких инструментов, который должен гарантировать порядок и стабильность, при знавались интеграционные проекты. На территории новых независимых государств началась институциональная конкуренция интеграционных проектов, возглавляемых с одной стороны ЕС, а с другой – Россией. Перспективы успешной реализации интеграционной модели ЕС и России проанализированы на примере украинского вектора интеграции, который является решающим для закрепления внешнеполитического лидерства Брюсселя и Москвы. Выделены и проанализированы различия в подходах ЕС и России к «мягкой силе» и их интересы в отношении Украины в процессе реализации интеграционных проектов. Проанализированы официальные документы ЕС и России относительно Украины и других государств за- падного вектора СНГ, на основании которых определено следующее. Европейская политика направлена на формирование стабильного и безопасного окружения, развитие взаимовыгодного сотрудничества, к которому стремятся все вовлеченные стороны. Модель интеграции ЕС действительно является инструментом «мягкой силы», привлека тельной и легитимной. Российская альтернатива является инструментом скорее «Realpolik», нежели «мягкой силы»: российские интеграционные проекты – СНГ, Таможенный союз, ЕврАзЭС – направлены на закрепление сфер влияния Москвы и создание регионального окружения для возвращения признанного другими акторами (в первую очередь, ЕС, Китай, США) статуса равного полюса силы. Отмечено, что мировое сообщество не готово к открытому противостоянию с Россией, однако пытается урегулировать ситуацию с помощью либеральных инструментов. Выделены потенциальные последствия для Украины и системы международных отношений в целом, связанные с возвращением России к применению инструментов «жесткой силы» в отношении суверенного украинского государства для утверждения собственного лидерства.
URI: http://dspace.onu.edu.ua:8080/handle/123456789/17399
Other Identifiers: УДК 327[(477):(470):(06.1ЄС)]
Appears in Collections:Статті та доповіді ФМВПС

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
59-72.pdf104.69 kBAdobe PDFThumbnail
View/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.