Поетика кольору в романі «Євпраксія» П. Загребельного (хроматичні кольоропозначення)
Вантажиться...
Дата
2017
Автори
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
Номер ISSN
Номер E-ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
Наука про колір почала своє існування ще за часів Арістотеля. Але тільки в 1930–
1931 роках фізики Райт та Гілд заклали стійкий фундамент для подальшого розвитку цієї
науки. Відтак, вивченням кольорів займалися як гуманітарії, так і вчені-прикладники
(І. Ньютон, М. Ломоносов, Т. Юнг, Г. Гельмгольц та Дж. К. Максвел).
Чи не найбільше з-поміж українських вчених у дослідження колірної лексики у
художніх текстах зробили мовознавці. Світлана Упорова зазначає, що колір може бути
виражений експліцитно (шляхом прямого називання кольору або ознаки за ним) та
імпліцитно (шляхом називання предмета, колірна ознака якого закріплена в побуті чи
культурі на рівні традиції). За семантичною структурою назви кольорів Афанасій Критенко
поділяє на слова першого порядку (непохідні назви) типу синій, сірий, зелений і подібні і
слова другого порядку, такі як білявий, червонястий і подібні. Також лінгвіст Катерина
Давиденко використовує поняття основних, відтінкових і непрямих кольороназв. До
основних належать такі відтінки: червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій,
фіолетовий, коричневий, рожевий, білий, чорний, сірий. До відтінкових найменувань
належать такі кольори, як пурпурний, бурий тощо. До непрямих (кольоросимволів)203
належать найменування, які позначають загальне кольорове тло будь-яких предметів чи
явищ – це епітети прозорий, ясний, світлий, радужний тощо.
Опис
Ключові слова
поетика кольору, «Євпраксія», Павла Загребельний, хроматичні кольоропозначення, естетичної трансформації позначень фарб, кольоропозначення в романі