МЕНУВАННЯ ЛЮДИНИ ЯК ОБ’ЄКТ І ЗАСІБ ГУМОРУ
Вантажиться...
Дата
2004
Автори
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
Номер ISSN
Номер E-ISSN
Назва тому
Видавець
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Анотація
Колись я висловив думку, що існує три принципи
художнього застосування власних назв – ліричний, епічний та
гумористичний, причому називалося лише дві прикмети
останнього: “сполучення несполучуваного, настанова на сміх” [6].
Якось розгортаючи цю думку, спробую докладніше зупинитися на
гумористичному принципі роботи з власними назвами. Йдеться
передусім не про вигадані гумористичні прізвища на взірець
запровадженого О. Вишнею Передериматнюріохора, а про
прізвища і взагалі антропоніми реальні, належні конкретним
людям, про їх гумористичне переоснащення, про роботу гумористів
з іменнями конкретних діячів, переважно письменників. Основним
джерелом матеріалу є прекрасна “Антологія сатири та гумору XX
ст.”, разом з наступним розділом “Українська література XX ст. в
дзеркалі і у задзеркаллі” уміщена в четвертій книзі “Українського
слова” у його другому виданні [1]. У гумористичній обробці
антропонімів, що має на меті не тільки викликати посмішку, а й
якось оцінити, певним чином піддати критиці, застосовуються
розмаїті прийоми.
Опис
ДОКСА : Збiрник наукових праць з фiлософiї та фiлологiї / Коллект. автор ; редкол.: Верников, М. М. ; редкол.: [та iн.],кол.авт. Одеська гуманiтарна традицiя ; укр. - Одеса : ОНУ iм. I.I. Мечникова, 2004.
Ключові слова
людина, об'єкт, засіб, гумор
Бібліографічний опис
ДОКСА : Збiрник наукових праць з фiлософiї та фiлологiї