Вісник Одеського національного університету. Філологія: літературознавство, мовознавство
Постійне посилання зібрання
Галузь і проблематика: журнал видається на філологічному факультеті Одеського національного університету імені І. І. Мечникова і містить статті ведучих вчених. Серія включає два випуски: один представляє результати досліджень в галузі мовознавства, інший – літературознавства.
Переглянути
Нові надходження
Документ Жанрові особливості «Дочки Казки» Лідії Чарської(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Чуцзюй, Ван; Chuju, Wangчка Казки». Наукових робіт, присвячених цьому твору, поки немає. Мета автора статті – порівняти авторську та фольклорну казки, визначити жанрові особливості казки Л. Чарської. Таке дослідження повинно допомогти виявити основні закономірності розвитку жанру літературної казки в літературі початку ХХ століття. Йдеться про епоху, коли у творчості письменників-неоромантиків та символістів посилюється тенденція до самовираження автора як головної мети мистецтва. З цим пов’язаний відхід авторів від традицій фольклорної казки та посилення в їхніх творах художності, в основі якої – індивідуалізація як персонажів, так і автора (вираження його індивідуальної концепції). Основний метод дослідження у статті – типологічний (порівнюються фольклорний та літературний твори, а також – образи головних героїнь твору: їх портрет, ставлення до них оточуючих). Автор статті приходить до висновку про наявність у казці Л. Чарської ознак орієнтації письменниці на досвід фольклорної казки. Це традиційні сюжетні мотиви (виникнення лиха як стимул до зав’язки дії; весільні випробування наречених; суперництво жіночих персонажів та прагнення старшої жінки – мачухи – позбутися дочки), картина простору (ліс і сад як ізольовані топоси зі своїми законами), наявність чудес. Водночас Чарська багато уваги приділяла описам, що відрізняють її твір від фольклорної казки. І, що ще більш важливо, активно зверталася до алегорії, що зробило її казку не схожою на фольклорну і зблизило з таким жанром, як притча.Документ Інтертекстуальні засоби в романі «Сильні та одинокі» П. Кралюка(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Чмир, Андрій; Chmyr, AndriyУ статті виділено та розглянуто ті засоби міжтекстового відношення (алюзія, ремінісценція, цитата), які наявні в романі «Сильні та одинокі» Петра Кралюка. Було звернуто увагу на інтертекстуальність, яка постає одним з авторських принципів моделювання минулого. Встановлено, що кожний із чотирьох історичних романів письменника («Шестиднев, або Корона дому Острозьких» (2010), «Сильні та одинокі» (2011), «Данило Острозький: образ, гаптований бісером» (2016) і «Справжній Мазепа» (2017)) містить міжтекстові відношення, що вказує на діалогічність П. Кралюка по відношенню до документів та інших літературних творів. Підкреслено, що «Сильні та одинокі» порівняно з іншими романами автора відносно недалекий до сьогодення в часі, що і зумовлює його актуальність. Наголошено, що головним героєм вищеназваного твору письменника постає провідник українського націоналізму Степан Бандера (1909–1959).«Сильні та одинокі» містять алюзії (натяки, відсилання), які було віднесено до різних груп (літературні, біблійні, міфологічні, особові). В цьому творі П. Кралюка виокремлено ремінісценцію (відгомін), яка нагадує читачу роман «Сад Гетсиманський» (1950) Івана Багряного. Останнім інтертекстуальним засобом у «Сильних та одиноких» є цитата, яка наявна вже на паратекстуальному рівні твору (заголовок та епіграф). У відгуку читача на роман П. Кралюка не залишилась поза увагою частотність цитувань. У статті було виділено два великі блоки цитат у «Сильних та одиноких»: літературні твори та історичні документи з пам’ятками.Документ Інтертекстуальні зв’язки з «Божественною комедією» Данте в оповіданні Томаса Ліготті «Дзвоники дзвонитимуть вічно» («The bells will sound forever»)(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Фомін, Гліб; Fomin, HlibМета статті – дослідити оповідання сучасного американського письменника Томаса Ліготті в аспекті інтертекстуальності. Обґрунтовується висновок про наявність в оповіданні алюзій на поему Данте Аліґ’єрі «Божественна комедія», другої її частини «Чистилище». Тому головними методами дослідження були інтертекстуальний, а також типологічний. У статті підкреслюється, що важливість перегуку оповідання Т. Ліготті саме з цією частиною «Божественной комедії» полягає у тому, що Данте ввів образ чистилища (офіційно католицька церква визнала його існування вже після його смерті) як образ місця надії та порятунку, каяття і вибору, де душі тих, хто розкаявся, можуть працювати над своїм остаточним спокутуванням. Все це має відношення до історії головного героя Ліготті. Головна увага автора статті була сконцентрована на вивченні образної системі твору, а саме – образах оповідача та розповідача, а також Місс Пік, володарки готелю, перебування в якому мало рокові наслідки для розповідача. Досліджуються опис зовнішності, одягу, рухів персонажів в обох творах. Робиться висновок про те, що використання алегорій, метафор і символіки, з поеми Данте дало автору оповідання можливість не тільки розкрити теми спокути, очищення і наслідків гріха, які є головними у творчості Данте, але й надати подіям та образам свого твору універсального сенсу. Новизна статті полягає у тому, що це перший досвід виявлення ознак звернення Ліготті до Данте.Документ Літературознавчий ракурс дискурс-аналізу з позицій французького постструктуралізму(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Фокіна, Світлана Олександрівна; Fokina, Svitlana O.Досліджуючи дискурс з позицій літературознавства, враховуючи семіотичні, культурологічні та лінгвістичні аспекти, все ж необхідно спробувати вичленувати відмінність літературознавчого підходу до дискурсу від суто лінгвістичного, при врахуванні їх неминучої взаємопроникності. В даному плані є показовим розвиток аналізу дискурсу у Франції, де сформувався основний корпус ідей, що вплинули на уявлення про дискурсивність і в ряді інших країн. Зближення принципів поетики та досліджень дискурсивності акцентує перспективу активної апеляції літературознавчої думки до ідей дискурсології та формування безпосередньо літературознавчих стратегій аналізу дискурсу. Інтерес представляє розмежування потенцій вивчення дискурсу лінгвістикою та літературознавством, що в тій чи іншій мірі проявлено в роботах М. Пешьо, М. Фуко, Ж. Женетта, П. Серіо, Р. Робен, Ю. Крістевої. Були також враховані позиції Р. Барта, А. Ж. Греймаса, Ж. Фонтанія, Ж. Гійому, Д. Мальдідье. Ракурс дослідження, здійсненого в рамках цієї статті, центрував акцент на широкому аналітичному спектрі в рамках літературознавчої дискурсології. Було осмислено доцільність підхіду до дискурсивності, який не тільки зачіпає аспекти ідентифікації суб’єкта та концептосфери культурної ситуації, але й їх глибинно взаємопов’язує. Опорними стали ідеї М. Фуко, що дозволили осмислити шляхи літературознавчого вивчення дискурсу. При такому підході об’єкт дискурсу співвідносимо з догматами культурної епохи, яка обумовлює трансформації дискурсу у зв’язку з ключовими ідеями, уявленнями та соціальними нормами. Виявлена важливість інтертекстуального потенціалу дискурсивності та взаємообумовленості контекстом. Було розглянуто також зв’язок дискурсу з несвідомим, що дозволяє зосередитися на значущості підтексту для аналізу дискурсивності в цілому та безпосередньо при осмисленні конкретного об’єкта дискурсу.Документ Мистецтво бути принциповою людиною: спогад про Ольгу Вавілову(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Саєнко, Валентина Павлівна; Saienko, Valentyna P.Меморіальна стаття присвячена знаковій постаті Ольги Іванівни Вавілової, яка народилася і виросла як спеціаліст вищої кваліфікації, кандидатка педагогічних наук, доцентка кафедри педагогіки, постійно перебуваючи впродовж більше 40 років під знаком Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. І своєю питомою самовідданою працею досягла успіхів і авторитету як у викладацькій справі, так і в багатолітній службі заступниці, а потім Голови Профкому рідного вишу, активно дбаючи з адміністрацією та ректоратом про високий рейтинг єдиного класичного університету на Півдні України зі 160-літньою історією серед вітчизняних і зарубіжних вищих навчальних закладів. Як людина ініціативна і творча, Ольга Вавілова у спілці з редакційною колегією (М. О. Подрєзова, М. Т. Щербань, Н. Г. Юргелайтис) заснувала серію «Вони родом із університету» з метою розпросторення здобутків Мечниковського університету шляхом популяризації широкої шкали креативних зацікавлень його різнобічно обдарованих співробітників. У написаній Ольгою Вавіловою супроводжуючій серію (2012–2019) передмові під назвою «Не хлібом єдиним…» виражено головне кредо видання: «В університеті знайдеться чимало працівників, чиє обдарування та креативний інтерес виходить за межі виключно фахового покликання. Щире слово, яке несе заряд оптимізму й духовної наснаги, знайде, на нашу думку, вдячний відгук у серцях всіх шанувальників прекрасного. Отже, ця серія має усі шанси стати своєрідним, нехай поки що скромним, внеском до спільної скарбниці духовного буття української культури». І цей прогноз справдився. Шкода тільки, що серія з 2020 року припинила своє існування. Та слід, який залишила Ольга Вавілова у житті Одеського національного університету, хоч і скромний, але помітний і питомий.Документ Постмодерна візія взаємин «автор-герой» як акту трансгресії(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Мусій, Валентина Борисівна; Musiy, Valentyna B.У центрі уваги автора статті – вирішення проблеми реальності у літературі постмодернізму. Йдеться про суб’єктивний характер сприйняття простору героями двох оповідань. Автором першого з них «Суб’єкт» є польська письменниця та психолог Ольга Токарчук. Автором другого, «Неймовірна справа “Кишенькового оракула”» – український письменник та літературознавець Олександр Міхед. Ключовою подією у кожному з оповідань є руйнація кордону між літературою та дійсністю, між автором та його героєм. В оповіданні Ольги Токарчук персонаж автобіографічного роману на кшталт тіні з казки Х. К. Андерсена намагається захопити життєвий простір свого творця, замінити того. В оповіданні Олександра Міхеда реальна людина – читач (крадій) – настільки ототожнила себе з героєм роману молодої письменниці, що навіть пішла на вбивство авторки заради порятунку вигаданого персонажа, вірячи, що таким чином захищає власне життя від свавілля тієї, хто вигадав цього персонажа. Пропонуються різні мотивування того, що відбувається в оповіданнях. Руйнування кордону між вигаданим та реальним світами в обох оповіданнях може бути відображенням того, як автори бачать процес художньої творчості, художнім дослідженням психічного стану героїв, результатом включення фантастичних мотивів як алюзії на відомі твори письменників-романтиків. Головним чином автор статті пов’язує цей процес в обох оповіданнях із актуальною проблемою сучасної філософії – трансгресії. Вона, у свою чергу, безпосередньо пов’язана з безліччю питань, на які ми намагаємося знайти відповідь. Зокрема – чи настільки міцні межі між вигадкою та дійсністю і чи немає й справді такого, іншого простору (вимірювання), про яке пише П’єр Байяр, у якому літературні герої не менш реальні, ніж ми самі.Документ Параболічна структура євангельських притч(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Джиджора, Євген Володимирович; Dzhydzhora, Yevhen V.Стаття присвячена аналізу особливої параболічної структури євангельських притч. Йдеться не лише про власне літературознавче розуміння параболи як стилістичного прийому, за допомогою якого здійснюється інакомовне висловлювання, але й про математичний графік – вигнуту криву, розділену в точці перетину на дві симетричні гілки. В структурі євангельської притчі ці гілки можуть бути представлені як реально-фактографічний та символіко-інтерпретаційний плани, між якими відбувається пряма семантична залежність. Усі наративні ситуації, що складають реальний план притчі і представлені правою гілкою параболи, мають бути в тій самій послідовності інтерпретовані для вибудовування симетричної лівої гілки. У статті параболічна структура двох симетричних планів продемонстрована на прикладі двох добре впізнаваних у культурі євангельських притч: Притчі про блудного сина [Лук. 15, 11–32] та Притчі про десять дів [Матф. 15, 1–11]. Вочевидь, подібний спосіб інтерпретаційного прочитання євангельських притч може кваліфікуватися як повноцінна герменевтична техніка аналізу й інших біблійних творів.Документ Мотиви космополітизму в ліричній збірці «Поет, океан і риба» і збірці есеїв «Уздовж океану на ровері» Василя Махна(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Ганченко, Анастасія; Hanchenko, AnastasiyaУ статті здійснено спробу осмислення мотивів космополітизму в творчості Василя Махна на матеріалі ліричної збірки «Поет, океан і риба» та збірки есеїв «Уздовж океану на ровері». На матеріалі текстів збірок проаналізовано засади авторської ідентифікації в художньому світі ліричних творів та есеїстичних текстів, що засновані на ідеях космополітизму як загальнолюдських цінностей, що переважають над етнічними проблемамиу світогляді митця. Також обґрунтовано витоки ідеї космополітизмуу творчості Василя Махна, що репрезентують становлення та трансформацію авторської картини світу українського митця, який живе на американському континенті. Завдяки категоріям «присутності» та «приналежності» в просторі проаналізовано способи реконструювання та відтворення авторських пошуків власної ідентичності. У статті розглянуто через категорію «подорожі» топоси, що є спільними та відмінними у художніх світах ліричної збірки та збірки есеїв, що репрезентують авторську рефлексію через категорію «локація». Зроблено висновок, що, виступаючи в різних іпостасях, серед яких важлива іпостась «чужинця», автор постає перед реципієнтом космополітом, що прагне до гармонії та пошуку власного «Я». У проаналізованих збірках ліричних віршів «Поет, океан і риба» та есеїв «Уздовж океану на ровері» В. Махна виявлено спільні та відмінні риси реконструювання простору як місця для авторської та читацької рефлексії.Документ Мовна та національна ідентичність білінгва (за результатами опитування 2022 року в Україні)(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Яроцька, Галина Сергіївна; Yarotska, Galyna S.Стаття присвячена вивченню понять мовна та етнічна ідентичність щодо визначення їх у ситуації двомовності в Україні. Функціонування поняття та терміну «етномовна ідентичність» свідчить про безпосередній зв’язок мови та етнічної ідентичності. Етномовна ідентичність є історично мінливим явищем та двостороннім семіотичним, дискурсивним утворенням, яке містить знаки, що маркують межі між своїми та чужими. Натомість, національна ідентичність є формою ототожнення з певним державним устроєм через систему символів та дискурсів, адже держави – це не тільки політичні утворення, але й системи культурного представлення / опису. Національна ідентичність у такому разі постійно підтримується множинними у просторі та часі дискурсивними позиціями, що є нестабільними і мінливими. Результати опитування, що відбулося у травні 2022 року та опубліковано 7.01.2023, дають підстави стверджувати, шо національність більше не є етнічною категорією, й розподіл за нею не відбиває етнічного складу населення. Кривава війна, яку розпочала країна-агресор в Україні, не могла не вплинути на мовний та національно ідентичний вибір українців, які російську мову асоціативно пов’язують з мовою нападників та вважають її «токсичною», свідомо обираючи мовою спілкування українську. Політичні процеси формують відповідні дискурси, що, в свою чергу, здійснює вплив на мовну та національну ідентифікацію. люди дедалі частіше називають себе українцями саме тому, що живуть в Україні, без огляду на походження, і переносять цю громадянську ідентичність на категорію національності, яка традиційно була етнічною. Отже, екстралінгвістичні чинники зумовили зміни у мовній ситуації в країні, де вже переважна більшість розуміє потреби говорити українською мовою. Аксіологічний та емоційний чинники призвели до зниження статусу російської мови та її низький рівень впливу на національну ідентифікацію білінгвів-громадян України.Документ Науковий доробок О. І. Бондаря(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Хрустик, Надія Михайлівна; Khrustyk, Nadiya M.Стаття присвячена дослідженню наукової спадщини Олександра Івановича Бондаря – відомого українського мовознавця, професора, доктора філологічних наук. Йдеться про проблематику наукових праць мовознавця, особливості ідейного простору його наукового дискурсу та специфіку дослідницького я. З’ясовано, що О. І. Бондар активно працював у таких наукових напрямах, як: історія української мови, українська діалектологія, словотвір, синтаксис, лексикографія, функціональна граматика, фонологія, лексикологія, термінознавство, лінгвоекологія, український правопис, лінгвістика тексту, соціолінгвістика, загальне мовознавство, славістика, японістика, зіставлення української та японської мов, перекладознавство, комп’ютерна лінгвістика тощо. Серед них – лінгвоекологія, зіставний аналіз української та японської мов, вивчення яких науковець започаткував сам. Знання мов, нестандартне мислення науковця та прагнення пізнавати нове, і не лише в царині свого фаху, але й далеко за його межами, – усе це послугувало базою, на якій сформувалося дослідницьке я професора Бондаря. У статті акцентується увага на новаторських поглядах О. І. Бондаря: розглядається питання вивчення категорії темпоральності в українській мові; проблема, пов’язана з визначенням часу виникнення української мови; обґрунтовується кількісний склад фонем у сучасній українській мові та ступені фонематичності фонем; теорія мови як гуманітарного капіталу; висвітлюється питання про мову як головний для українців етноутворювальний чинник. Ідейний простір наукових робіт дослідника базується на прагненні вивчати мову та її різнопланові явища як цілісний динамічний об’єкт, який перебуває в тісному взаємозв’язку з усіма іншими реаліями людського буття. Звідси – багатовекторний характер праць мовознавця. Науковий доробок О. І. Бондаря, зокрема окреслені ним перспективи досліджень, його незвична «оптика» наукових спостережень, своєрідні прийоми вивчення мовних явищ, – джерело подальшого розвитку багатьох напрямів мовознавчої науки. Стаття присвячена пам’яті українського мовознавця О. І. Бондаря з нагоди його 70-річчя.Документ Кореляції соціального й емоційного у звертаннях(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Степанова, Світлана Євгеніївна; Stepanova, Svitlana YeУ статті описано результати дослідження особливостей поєднання в конструкціях звертання соціальних і емоційних характеристик комунікантів, що є художніми персонажами, на матеріалі повісті Ольги Кобилянської «Людина» (1891). Мета дослідження – виявити на матеріалі вжитих письменниками конструкцій звертання мовленнєвих рис, що виражають, за задумом авторки, певний соціальний статус особи в західноукраїнському суспільстві кінця ХІХ століття, і визначити тенденції до функціювання за соціально закріпленими рисами звертань певного емоційного забарвлення у картинах світу мовців. Об’єктом вивчення є конструкції звертання, які представлено авторкою повісті « Людина ». Предмет дослідження – соціально-емоційні кореляції в конструкціях звертання у художньому тексті. Крім описового методу, у процесі дослідження було застосовано процедури соціолінгвістичного, лінгвокультурологічного, семантичного, когнітивного, синтаксичного аналізу, а також прийом суцільної вибірки. Висновки. Зміна емотивного коду звертання відбувається в ситуаціях, по-перше, зміни статусних відносин людини щодо свого співрозмовника (Олена і Фельс), по-друге, – коли соціально одноманітне коло виявляє порушника статусних устоїв серед своїх членів (товариство радників і лісовий радник Епамінондас Ляуфлер, порушник консервативних ґендерних устоїв щодо самостійності жінок).Документ Мережевий дискурс як різновид електронного дискурсу(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Малишева, Марія; Malysheva, MariiaСтаттю присвячено дослідженню електронного дискурсу, а саме – його різновидів у контексті вивчення комунікації в мережі Інтернет та соціальних мережах. Метою розвідки є розроблення типології дискурсів, опосередкованих електронними пристроями. Для цього було виокремлено та потрактовано зазначені типи дискурсів на підставі праць українських та іспанськомовних науковців; з’ясовано відмінності між віртуальним, інтернет-, онлайн-, комп’ютерним, комп’ютерно-опосередкованим, електронним, соціально-мережевим та мережевим дискурсами; потрактовано мережевий дискурс як мовленнєву репрезентацію комунікативного акту, що його було реалізовано в соціальних мережах; розроблено типологію, актуальну для українськомовної та іспанськомовної терміносистем. Вважаємо, що терміносполука «електронний дискурс» є гіперонімом, що об’єднує всі вищенаведені типи дискурсу. З огляду на це, коректною видається така ієрархія (від гіпероніма до гіпоніма): електронний дискурс, комп’ютерний дискурс (синонім: комп’ютерно-опосередкований дискурс), віртуальний дискурс, інтернет-дискурс, (синонім: онлайн-дискурс), мережевий дискурс (синоніми: дискурс соціальних мереж, соціально-мережевий дискурс). Ієрархія іспанськомовних терміносполук є подібною. На відміну від українських науковців, іспанськомовні дослідники здебільшого не виокремлюють дискурс соціальних мереж як окремий тип дискурсу. Утім, пропонуємо додати до іспанськомовної терміносистеми поняття «discurso de las redes sociales» (укр. дискурс соціальних мереж), оскільки спілкування в соціальних мережах стало невід’ємною частиною життя сучасної людини, а самі соціальні мережі є унікальним майданчиком для спілкування в мережі Інтернет і предметом дослідження багатьох науковців. Перспективним вважаємо подальше ґрунтовне дослідження комунікативного простору соціальних мереж.Документ Жанрова специфіка вербального контенту мережевої сторінки Одеського художнього музею(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Кондратенко, Наталія Василівна; Левченко, Анастасія; Kondratenko, Nataliia V.; Levchenko, AnastasiiaУ статті проаналізовано різножанрові тексти, що представлені на сторінках Одеського художнього музею в соціальних мережах. Обґрунтовано, що позиціювання культурного простору в мережевому дискурсі має жанрову специфіку та передбачає репрезентацію основного жанру – допису. Розглянуто дописи як типологічні вияви (інформаційний, ритуальний, презентаційний, емоційно-експресивний) мережевої комунікації. Інформаційні дописи скеровані на повідомлення нової інформації адресатам і є найбільшою мірою представленими (допис-анонс, допис-звіт, допис-заява). Ритуальні дописи в мережевому дискурсі є виявом ритуально-етикетної комунікативної поведінки комунікантів (запрошення, привітання, подяка і некролог). Презентаційні жанри мережевого дискурсу представляють певного суб’єкта або певний об’єкт аудиторії в позитивно-оцінному вимірі. Емоційно-експресивні жанри характеризуються висловленням позитивних або негативних емоцій з приводу певної ситуації. У межах кожного мовленнєвого жанру здійснено мовностилістичний і лінгвопрагматичний аналіз.Документ Лексичні засоби вираження категорії експресивності в сучасній українській прозі(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Кіщенко, Алла Миколаївна; Стрій, Людмила Іванівна; Kishchenko, Alla M.; Striy, Ludmyla I.Статтю присвячено аналізу експресивної лексики, що функціонує в українському художньому тексті початку ХХІ ст. Схарактеризовано категорію експресивності й визначено основні групи експресивної лексики в художньому тексті. Розглянуто вульгаризми, що вжито з метою створення епатажу та потужного впливу на свідомість адресата. Проаналізовано екзотизми, підпорядковані функції «змішування» українських та іншомовних лексем, усунення меж між мовами, актуалізацію міжмовної і міжкультурної взаємодії. Доведено, що адресант демонструє прагнення спілкуватися з таким читачем, для якого немає мовних меж, який легко сприймає зміни мовного коду, знає основні європейські мови і здатний зрозуміти полілінгвального оповідача. Проаналізовано жаргонізми, що вказують на використання елементів лексичних підсистем окремих соціальних груп та охоплюють кримінальний, військовий, молодіжний та міський жаргон. Обґрунтовано, що в персонажному мовленні жаргонізми маркують мовлення, вказуючи на відповідний соціальний статус мовця, а в авторському мовленні вони підпорядковані авторській інтенції та виражають категорію експресивності. Представлено діалектизми, зокрема лексичні, як такі, що в сучасній прозі маркують авторське мовлення відповідно до того регіону, звідки походить автор, або у якому відбуваються описані події.Документ Типологія комунікативних стратегій ведучого в одеському туристичному медіадискурсі(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Завальська, Любов Володимирівна; Zavalska, Liubov V.Статтю присвячено аналізу російськомовної телевізійної програми «Где идем?!» як особливого типу туристичного дискурсу, однією з форм якого є жанр телевізійної екскурсії. Основним напрямом дослідження обрано лінгвопрагматичний, що зумовило виокремлення основних стратегій комунікативної поведінки ведучого телепрограми та його взаємодії з телеглядачами. Визначено лінгвопрагматичні засади вивчення комунікативних стратегій і такти у сучасному мовознавстві, окреслено основні проблеми і запропоновано типології стратегій, релевантних саме для телевізійного туристичного дискурсу. Розглянуто специфіку мовленнєвої поведінки ведучого телепрограми та схарактеризовано презентаційну, інформаційну, аргументативну та ігрову стратегії. У межах презентаційної стратегії проаналізовано тактики ототожнення, солідаризації, самопрезентації, критики та інтригування. Доведено, що інформаційна стратегія скерована на подання фактичної, перевіреної інформації краєзнавчого характеру адресатам та представлена описовою та характерологічною тактиками. Визначено, що аргументативна стратегія ґрунтується на логічних міркуваннях та доказах і представлена тактиками вербалізації логічних міркувань, оцінки та пояснення. Ігрову стратегію розглянуто як актуалізацію лінгвокреативної діяльності ведучого та окреслено мовні засоби реалізації мовної гри.Документ Репрезентативні форми і мовленнєві жанри українського судового дискурсу(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Бахчиванжи, Альона; Bakhchivanzhi, AlionaСтаттю присвячено визначенню лінгвопрагматичних параметрів судового дискурсу, зокрема наголошено на формальних аспектах і типах мов-леннєвих жанрів. Розглянуто усні й письмові форми функціонування судового дискурсу. Виокремлено та схарактеризовано основні мовленнєві жанри українського судового дискурсу. Проаналізовано такі жанри, як-от: інструкція, оголошення, клопотання, підтвердження / спростування, допит, судова промова, судове рішення. Доведено, що оголошення є монологічним виступом регламентативного характеру, що відкриває й завершує судове засідання; інструкція становить регулятивні розгорнуті репліки професійних учасників судового процесу; клопотання є проханням про залучення додаткової інформації, невідомої до безпосереднього розгляду справи в судовому процесі; підтвердження / спростування – це аргументативне тлумачення і коментар перебігу судового засідання для безпосередніх учасників; допит охоплює питально-відповідну взаємодію між основними учасниками судового процесу; судова промова є аргументованим викладом позиції у формі монологічного виступу; судове рішення – це монологічний виступ судді, що має вердиктивний характер.Документ Позивні українських військовослужбовців: мотиви номінації(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2021) Хрустик, Надія Михайлівна; Хрустык, Надежда Михайловна; Khrustyk, Nadiya M.; Петрова, С. А.; Petrova, S. A.; Серкал, Т. С.; Serkal, T. S.Стаття присвячена вивченню позивних іменувань українських військовослужбовців, учасників російсько-української війни, зокрема питанню мотивів номінації цих онімів. Зазначене питання є важливим і актуальним, адже його висвітлення дозволяє не лише пояснити механізм продукування нового виду неофіційних антропонімів, що вже дуже важливо, але й з’ясувати, як мотиви номінації позивних репрезентують самовираження та ідентифікацію їх носіїв (бійців, військових медиків, капеланів, волонтерів), а також інших осіб, причетних до утворення позивних іменувань. Вивчаючи мотиви номінації позивних, ми розглядали реальну мотивацію, під якою в невербальному аспекті розуміємо ситуацію, яка передує появі позивного, у вербальному – текст, що послугував мотивом творення неофіційного іменування. У цьому контексті дослідження позивних іменувань на увагу заслуговують праці О. Вербовецької, Л. Кравченко, С. Петрової. На основі опрацювання 720 позивних військовослужбовців-чоловіків нам вдалося визначити реальні мотиви творення 242 онімів, що становить 33,6% від загальної їх кількості. Визначено і схарактеризовано 11 груп мотивів, які використовуються у процесі номінації позивних воїнів-захисників: офіційні антропоніми; професія, рід діяльності, посада та звання; захоплення денотата; особливості характеру, ставлення особи до інших та особливості поведінки; зовнішня характеристика особи; життєва ситуація, пов’язана з особою; етнічна приналежність носія тощо. Отже, вивчення мотивів номінації позивних надає нам певне уявлення про носія, його світогляд, свідчить про мовну картину світу в соціальній групі військовослужбовців. Нерідко позивні містять вказівку на додаткову інформацію про носіїв іменування – місце проживання, рід діяльності, етнічну приналежність тощо, увиразнюють фізичні, психологічні, інтелектуальні якості людини, уподобання та звички. Розглянуті оніми характеризують також осіб, які стали причетними до створення позивних, свідчать про їх спостережливість, дотепність, доброзичливість, гумор.Документ Функції інавгураційної промови в українському політичному дискурсі(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2021) Стрій, Людмила Іванівна; Стрий, Людмила Ивановна; Striy, Ludmyla I.Статтю присвячено визначенню основних функцій інавгураційної промови як мовленнєвого жанру українського політичного дискурсу. Виокремлено функції – інтегративну, інспіративну, декларативну і перформативну. Функція інтеграції реалізована як заклики до об’єднання українського народу та звернення до народу як єдиної спільноти. Інспіративна функція полягає у формування державних цінностей та закликах до кращого майбутнього, що має давні історичні традиції. В інавгураційній промові цій функції підпорядкований цілісний структурно-композиційний елемент, що становить досить великий за обсягом семантичний блок. Інспіративна функція виявляється в українському у двох формах: вихваляння історичних подій і традицій та критика досвіду попередників. Декларативна функція полягає у формулювання принципів, за якими буде працювати новий президент, тобто їй підпорядкована програмна частина інавгураційної промови. Перформативна функція вказує на те, що новий президент присягає народу на вірність, дає клятву дбати про країну і виступає як лідер держави.Документ Вербальні особливості заклинань у романах Дж. Роулінг про Гаррі Поттера: перекладацький аспект(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2021) Семененко, Олександра Юріївна; Семененко, Александра Юрьевна; Semenenko, Оleksandra Yu.; Верзілова, Є. Ф.У статті розглянуто особливості перекладу романів Дж. Роулінг про Гаррі Поттера українською мовою. Проаналізовано фонетичні і лексичні особливості заклинань як оказіоналізмів. Простежено зв’язок між фонетичною формою і значенням заклинань. Представлено класифікацію магічних формул у романах Дж. Роулінг. Схарактеризовано всі перекладацькі трансформації, використані в українських перекладах. Проаналізовано перекладацькі стратегії магічних формул-заклинань в українських перекладах.Документ Репрезентація семантичного поля «агресія»(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2021) Малишева, Марія Геннадіївна; Malysheva, Mariia G.Статтю присвячено окресленню семантичної наповненості лексеми «агресія» на підставі зіставного аналізу словникових дефініцій, асоціативного поля та мережевого дискурсу. На першому етапі проаналізовано лексикографічні джерела і виявлено, що потрактування агресії як збройного нападу однієї держави на іншу є первинним, утім, у більш сучасних словниках значення цієї лексеми поширено на сферу людських взаємовідносин та навколишнього середовища. Встановлено, що у словниках синонімів актуалізовано саме фізичний складник поняття агресії, а в асоціативних словниках лексема-стимул «агресія» не представлена. Зважаючи на це, виокремлено ядро та периферію лексико-семантичного поля «агресія». На другому етапі проведено лінгвістичний асоціативний експеримент. В експерименті взяли участь 90 осіб, загалом отримано 90 реакцій на стимул «агресія», з них 44 унікальних. На підставі отриманих реакцій розроблено ядро та периферію асоціативного поля «агресія» з урахуванням критерію невипадковості асоціації. На третьому етапі порівняно лексико-семантичне та асоціативне поля та з’ясовано, що словникові дефініції лексеми «агресія» лише частково корелюють з отриманими асоціатами. На четвертому етапі проаналізовано дискурс соціальних мереж. На підставі зіставного аналізу словникових дефініцій, асоціативного експерименту та аналізу текстів соціальних мереж виокремлено сім основних лексико-семантичних груп, що формують лексико-семантичне поле «агресія»: «Почуття», «Вияв почуттів», «Стан ворожнечі», «Насильницький акт», «Об’єкт агресії», «Агресор», «Кольори». Запропонована структура є суб’єктивною, тому перспективним вважаємо удосконалення розробленого лексико-семантичного поля.