Правова держава
Постійне посилання зібрання
Галузь і проблематика: У збірнику публікуються науково-теоретичні та практичні матеріали з актуальних загальнотеоретичних та галузевих правових питань, правозастосовної практики, пропозиції до законодавства, зарубіжний правовий досвід конституційної, судово-правової та адміністративно-правової реформ. Видання розраховане не тільки на юристів-науковців, а й на практиків, які черпатимуть із нього чимало корисного для своєї широкопланової діяльності, що сприятиме утвердженню базових цінностей цивілізованої потуги України – права, справедливості та моралі.
Сайт видання: http://pd.onu.edu.ua
Переглянути
Нові надходження
Документ Корпоративні договори та принципи міжнародних комерційних договорів УНІДРУА(Фенікс, 2023) Смітюх, Андрій Володимирович; Smitiukh, Andrii V.У статті розглядається проблематика підпорядкування іноземному праву корпоративних договорів, укладених щодо господарських товариств, створених за законодавством України. Досліджено історію становлення корпоративних договорів у правовій системі України так само як і зміни, що відбулись протягом останніх десятиліть з питання можливості застосування іноземного права до договірних корпоративних відносин. З огляду на авторитет англійського common law серед українських юристів-практиків та їх установку на обрання само його у якості іноземного права, що застосовуватиметься до корпоративних договорів, і, водночас, враховуючи істотні відмінності у базових засадах common law та континентальних правових систем, до кола яких належить і правова система України, а також той факт, що право України залишатиметься застосовним правом до корпоративних правовідносин у відповідному господарському товаристві у тій частині, у якій воно є особистим законом юридичної особи (тобто у всьому, що не стосується взаємних прав та обов’язків сторін корпоративного договору), зроблено висновок про доцільність введення до кола регуляторів відносин, що виникатимуть з корпоративного договору документу, рівновіддаленого від обох правових систем та здатного забезпечити якісне регулювання загальних питань договірного права, а саме – Принципів міжнародних комерційних договорів УНІДРУА. У статті запропоновано включати до корпоративного договору одне з типових застережень УНІДРУА, що визначатимуть ієрархію між положеннями іноземного національного права та Принципами УНІДРУА, а також їх співвідношення з положеннями корпоративного самого договору. Також зроблено висновок про те, що Принципи УНІДРУА можуть застосовуватися до корпоративних договорів і за відсутності іноземного елементу для встановлення режиму регулювання відносин з такого корпоративного договору у тому, що стосується загальних положень договірного права на рівні найкращих світових стандартів.Документ Адміністративно-правовий статус як категорія адміністративного права(Фенікс, 2023) Миколенко, Олександр Іванович; Миколенко, Олена Миколаївна; Mykolenko, Oleksandr I.; Mykolenko, Olena M.В статті надано характеристику адміністративно-правового статусу як категорії адміністративного права. Встановлено, що адміністративно-правовий статус є однією із найбільш складних категорій адміністративного права, що обумовлено наступними чинниками: 1) наукові джерела переповнені дискусіями щодо елементів, які складають зміст адміністративно-правового статусу; 2) відсутність диференційованого підходу до характеристики структурних елементів адміністративно-правового статусу, в залежності від того, про якого власне суб’єкта адміністративного права йде мова; 3) кожна частина адміністративного права (матеріальна, процедурна і процесуальна) буде забезпечувати своїх суб’єктів специфічним правовим статусом. На підставі цього зроблено висновок, що адміністративно-правовий статус в залежності від суб’єкта адміністративного права та сфер адміністративно-правового регулювання може мати різне змістовно-структурне наповнення.Документ Державна відповідальність у контексті євроінтеграції(Фенікс, 2023) Левандовскі, Александер Вікторович; Lewandowski, Alexander V.У своєму прагненні до євроінтеграції в Україні серед фахівців, як і пересічних громадян, дедалі більше поширюється думка про рецепцію тих чи інших інститутів права як найпростіший і найшвидший спосіб розв’язання проблем, які накопичилися в суспільстві. Однак на вигоду популістській натурі таких закликів, на другий план відсувається критичний підхід до такого складного процесу, як рецепція. Неоднозначність такого підходу найбільш виразно можна продемонструвати на прикладі німецького права - інституті державної відповідальності органів та їхніх представників за заподіяну шкоду. Сам інститут не є чимось новим, він також відомий й для українського права. Більше того, йому притаманні навіть схожі регулятивні механізмі, закріплені як у Конституції України, так і в Цивільному кодексі України. Але при цьому внутрішнє наповнення інституту має принципові відмінності. Основною причиною тому слугує правозастосовна практика, яка спрямована на компенсацію доволі мізерної нормативної бази для такого складного інституту права. Будучи двокомпонентним елементом, що складається з цивільно-правової та публічно-правової, зокрема й адміністративної відповідальності, він повністю підпорядкований логіки німецького цивільного права в контексті федерального устрою держави, що найчастіше призводить не лише до заплутаної казуїстики, а й входить у конфлікт із загальноєвропейським правом, вступаючи з ним у боротьбу за право самостійно визначати відповідальність своїх державних органів. Не останню роль у цьому відіграє й багаторівневість відповідальності держави як такої, зі складним механізмом взаємодії всіх елементів між собою. Таким чином, можна говорити, що імплементація окремо будь-якого інституту поза контекстом правової системи, де він був вирощений і підкріплений правозастосовчою практикою, заздалегідь приречена на провал. Оскільки навіть два схожих, один на одного за формою інститути права, в різних державах матимуть різний ступінь ефективності й не завжди підходять для вирішення одних і тих самих завдань.Документ Поняття люстрації та особливості її застосування в Україні(Фенікс, 2023) Левенець, Анжела Вікторівна; Постна, Д. А.; Levenets, Anzhela V.; Postna, D. А.У статті досліджено сутність люстрації як політико-правового механізму захисту демократії. Виявлено, що дане явище відомо світовій історії зі стародавніх часів, проте сучасного змісту воно отримало після Другої світової війни, коли низка європейських країн знаходилась у стані подолання наслідків антидемократичних фашистських та нацистських режимів. Виявлено складний політико-правовий характер поняття «люстрації», який проявляється у необхідності пошуку балансу між захистом принципів молодої демократії та захистом прав людини. Проаналізовано світовий досвід проведення люстрації та найбільш часті помилки, яких припускались держави у цьому аспекті. Істотну роль у механізмі визначення критеріїв та принципів люстрації відіграють міжнародні органи та організації, наприклад такі, як Європейська комісія за демократію через право (Венеційська комісія) та Європейський суд з прав людини. Саме напрацьована практика цих інституцій дозволяє дійти висновку, що люстрація сама по собі не є порушенням прав людини, а виступає дієвим механізмом очищення влади від представників минулих антидемократичних режимів. Історичний досвід свідчить, що лише ті держави, які пройшли через механізми люстрації та декомунізації, отримали шанс на побудову дійсно демократичних правових режимів. Україна ж навпаки, є яскравим прикладом держави, яка не провела відповідні процедури одразу після повалення комуністичного ладу, тому через майже кілька десятків років стикнулась з цими ж проблемами в істотно більшому обсязі. Також вітчизняний досвід проведення люстрації засвідчив, наскільки безрезультативними можуть виявитись відповідні механізми, коли законодавець не враховує міжнародні стандарти у цій галузі та прийняте нашвидкуруч законодавство містить низку недоліків, до яких належать: відсутність індивідуалізованого підходу до відповідальності, занадто широкий перелік осіб, на яких розповсюджувався Закон України «Про очищення влади», відсутність дієвих механізмів захисту і т. д. У підсумку такі недоліки законодавства призвели до визнання неправомірним втручання держави у права осіб, щодо яких було застосовано люстрацію та зведенням нанівець відповідних зусиль.Документ Foreign experience of development and legal regulation of the agricultural cooperation(2023) Khrishcheva, Oleksandra H.; Хріщева, Олександра ГеоргіївнаThe article is devoted to the study of development and legal regulation of the agricultural cooperation in foreign countries. Despite the adoption of the Law of Ukraine «On agricultural cooperation» in the new edition the development of agricultural cooperation continues to be restrained, that indicates the presence of shortcomings in the legislative base. The relevance of the chosen topic is determined by the fact that nowadays in the conditions of European integration Ukraine needs an urgent solution to solve the problem of modermizing the Ukrainian cooperative legislation, taking into account the world experience, which will ensure the development of Ukrainian agricultural cooperatives. This article highlights proposals for modernizing the Ukrainian cooperative legislation by using international experience. The positive experience of Georgia in the field of monitoring the activities of the agricultural cooperatives is proposed to be received by Ukraine. The need to pay attention to the issue of gender equality in the agricultural cooperatives using the example of the Kingdom of Spain is emphasized. The author’s concept of «the principle of gender equality and gender integration in the agricultural cooperative» is formed in the article, which is proposed to supplement the cooperative legislation of Ukraine in order to ensure the equality of women and men in the agricultural cooperatives. The article provides the main directions for achieving gender equality and gender integration in agricultural cooperatives (cooperatives). Several approaches or models of the legal regulation of the creation and activity of cooperatives in the world are singled out. The expediency of introducing a model of general legal regulation of the cooperation in Ukraine, which will be based on a single conceptual codified act - the cooperative code of Ukraine, is substantiated.Документ Особливості реалізації права фізичної особи на знищення інформації стосовно себе (право на забуття)(2023) Телешев, С. П.; Teleshev, S. Р.У статті визначено зміст поняття права фізичної особи на знищення інформації стосовно себе (право на забуття) як одного із найважливіших елементів права фізичної особи на інформацію стосовно себе, яке полягає у можливості фізичної особи вимагати видалення або знищення персональної інформації. Автором визначено, що право фізичної особи на знищення інформації стосовно себе дає фізичній особі можливість контролювати наявність та поширення інформації стосовно себе, що може запобігти нескінченному розповсюдженню персональної інформації фізичної особи та потенційному завданню шкоди їй або її конфіденційності в майбутньому. Автором визначено, що вагомий внесок в регулюванні права на забуття в комплексі законодавства щодо захисту персональних даних здійснено ЄС, адже Регламентом ЄС 2016/679 сформовані умови набуття такого права, підстави безумовного виконання запиту на видалення інформації про себе та випадки, у яких це право може бути обмеженим. Тим не менш, останнім не враховано увесь обсяг персональної інформації, що достатньо ускладнює механізм реалізації цього права. В процесі проведеного аналізу визначено також відсутність у США єдиного федерального законодавчого регулювання права на видалення або забуття і судова практика загалом не задовольняє позови щодо видалення інформації про себе, посилаючись на норми Першої поправки Конституції. У Канаді цивільні норми законодавства зосереджені на окремих випадках реалізації права вимагати видалення або виправлення певної інформації першоджерелом, проте у правовому полі Канади не визначено право бути забутим. Поняття цивільного права бути забутим у розумінні правової системи в Україні теж не визначено. Підсумовуючи автор зазначає, що судова практика Європейського Суду з прав людини наразі сфокусована на встановленні критеріїв та меж балансування між статтею 8 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ) та правом контролера даних на свободу вираження поглядів згідно зі статтею 10 ЄКПЛ в частині забезпечення права фізичної особи на забуття. І в Україні наразі теж постає гостре питання необхідності регулювання права фізичної особи на інформацію стосовно себе, особливо в частині її права на видалення такої інформації та регулювання механізму реалізації права фізичної особи на знищення інформації про себе.Документ Особливості страхування в сфері кінематографії(2023) Клейменова, Світлана Миколаївна; Kleimenova, Svitlana M.Дана стаття присвячена питанням надання послуг страхування в області кінематографії. Слід зазначити, що дана тема мало вивчена й тому виникає низка питань, які стосуються особливостей страхування в кіновиробництві. Страхування в даній сфері людської діяльності необхідне, оскільки це дозволить, у випадку настання певних страхових випадків, уникнути майнових втрат. До того ж, оскільки створення кінотвору пов’язане з певними ризиками для виконавців (каскадерів), то для захисту їх інтересів, продюсерові (кінокомпанії) слід опікуватися станом їхнього здоров’я, життя й безпеки. Укладання договорів страхування, як, наприклад, медичне страхування, стра- хування життя, страхування від нещасного випадку, дозволять належним чином подбати про цю категорію учасників знімального процесу. Має місце ризик і в майновій сфері кіновиробництва: вимушені простої, загибель декорацій, псування реквізиту. Ці ризики також повинні підлягати страхуванню. Дійсно, ризиків у розглянутій галузі досить багато. Незважаючи на процеси вдосконалення технічних можливостей, які дозволяють запобігати зазначеним ризикам, все-таки прогрес не може повною мірою захистити від небезпек. Механізм страхування стає запобіжною мірою, яка дозволяє компенсувати втрати. У статті розглядаються особливості страхування творчої групи, що брала участь у процесі створення кінофільму, а також особливостей страхування майна. Безумовно, теоретичні розробки в цій галузі невеликі, але наукові статті та праці, які стосуються саме страхування, дають можливість надалі досліджувати особливості страхування в сфері кіновиробництва. Розвиток як кіноіндустрії, так і страхової справи, дозволяє зробити висновок про те, що кількість страхових продуктів і професіоналів, які будуть ними займатися, буде збільшуватись. Це дозволить захиститися від ризиків у даній сфері, а розвиток кінострахування буде цілком природним у кіноіндустрії.Документ Публічно-владні послуги як адміністративно-правовий засіб забезпечення реалізації прав людини у відносинах між платниками податків та суб’єктами публічного адміністрування(2023) Миколенко, Олександр Іванович; Mykolenko, Oleksandr I.В статті були охарактеризовані публічно-владні послуги як адміністративно-правовий засіб забезпечення реалізації прав людини у відносинах між платниками податків та суб’єктами публічного адміністрування. Встановлено, що дослідження публічно-владних послуг як адміністративно-правових засобів забезпечення реалізації прав людини у відносинах між платниками податків та суб’єктами публічного адміністрування охоплюють собою сферу суспільних відносин, яка оминається з різних об’єктивних і суб’єктивних причин як представниками адміністративного, так і податкового права. Запропоновано публічно-владні послуги визначати як послуги, що надаються суб’єктами публічного адміністрування з метою забезпечення прав, свобод і охоронюваних законом інтересів осіб у публічно-правовій сфері. У зв’язку з тим, що платник податків є учасником правовідносин з отримання публічно-владних послуг, запропоновано цю групу відносин включити до предмету адміністративно-правового регулювання, адже адміністративне право розглядає податкові органи як вид суб’єктів публічного адміністрування. Якщо публічно-владні послуги розглядати як результат діяльності суб’єктів публічного адміністрування у сфері реалізації прав і свобод громадян в публічно-правовій сфері, то їх слід віднести до адміністративно-правових засобів, які забезпечують реалізацію прав приватних осіб у публічно-правових відносинах.Документ Щодо визначення поняття принципу рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом в Україні(2023) Ільєва, Наталія Василiвна; Куля, В. С.; Ilieva, Nataliia V.; Kulia, V. S.У статті здійснено аналіз підходів до розуміння поняття, змісту та сутності принципу рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. До- сліджено первинні визначення поняття принципу, розглянуто досліджуваний принцип крізь призму принципів правосуддя та загальних конституційних засад рівності. У даній статті визначено, що принцип рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом має багато аспектів, більша частка з яких не закріплюється та не розкривається в повній мірі у статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України. Він витікає з конституційного принципу рівності прав і свобод людини та рівності громадян перед законом, загальних принципів правосуддя (в тому числі загального принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом) та накладається на специфіку адміністративно-процесуальних відносин. У статті наводиться тлумачення змісту принципу рівності сторін судового проце- су, котре здійснювалось у Рішенні Конституційного Суду України від 12.04.2012 року у справі № 9-рп/2012 (за конституційним зверненням гр. А. П. Трояна щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України). Також наводяться позиції вчених, котрі розширюють обмеження змісту принципу усіх учасників адміністративного про- цесу перед законом і судом, що зазначені у ч. 2 ст. 8 КАС України. У статті запропоновано дефініцію поняття принципу рівності усіх учасників адміні- стративного процесу перед законом і судом в широкому та вузькому сенсі, з урахуванням доктринальних положень щодо сутності та змісту цього принципу і загальних специфічних властивостей адміністративного судочинства, певної «процесуальної нерівності» учасників адміністративного процесу у своїх статусах та деліктоздатності.Документ Доктрина «людського виміру», права та свободи людини та громадянина в Україні(2023) Прієшкіна, Ольга Василівна; Priieshkina, Olha V.Стаття присвячена доктрині «людського виміру», сутності прав та свобод людини та громадянина. В ході дослідження обґрунтовано, що нині в Україні в умовах становлення і розвитку демократичної правової державності особливого значення набуває проблема реального забезпечення прав та свобод людини та громадянина, яка, по-перше, виступає стратегічною метою цього процесу (телеологічна властивість – авт.); по-друге, безпосередньо пов’язана з недостатнім рівнем дотримання, закріплених в Основному Законі, прав та свобод з боку держави (функціонально-діяльнісна властивість – авт.); по-третє, також з недостатнім рівнем їх захищеності від різного роду правопорушень (функціонально-правозахисна властивість – авт.). Отже, аналіз системного дослідження свідчить, що проблема забезпечення та захисту прав людини в Україні є складною та багатоплановою, а створення додаткових гарантій та механізмів їх реалізації на рівні конкретної особистості виступає не тільки пріоритетним завданням держави на сучасному етапі в умовах її ординарного існування і функціонування, а також першочерговим і стратегічним в сучасних історичних кризових реаліях, коли державність існує та функціонує в екстраординарних умовах воєнного стану. Доведено, що в незалежній Україні сьогодні втілюється теорія визнання людської гідності, яка є: а) інтегративною властивістю природи людини; б) проявом натуралістичної юриспруденції; та в) виступає одним із інституціональних джерел її основних прав. Передбачено, що в ближній історичній перспективі всі доктринальні позиції в сфері забезпечення та захисту прав та свобод людини та громадянина будуть вимагати вдосконаленої нормативно-правової регламентації, зокрема, конституційної.Документ Organisation of the Bar in Western Ukraine in the second half of ХІХ and early XX centuries(2023) Boichuk, A. Yu.; Rudik, Iryna V.; Бойчук, А. Ю.; Рудік, Ірина ВалеріївнаThe article is dedicated to the legal aspects and the role of bar associations as entities responsible for bar administration in the Western Ukrainian territories in the second half of the XIX and early XX centuries. Paper analyses how the bar was established, its organizational structure, and the unique features of lawyers and their respective bar associations’ functions.Документ Доступність ліків як результат механізмів реімбурсації та медичного страхування – питання для дискусії(2023) Труба, Вячеслав Іванович; Василевська, Надія Станіславівна; Truba, Viacheslav I.; Vasylevska, Nadiia S.Доступність ліків, їх кількість, якість, відповідна документальна організація щодо дистрибуцій, зберігання та продажу – одне з пріоритетних завдань системи охорони здоров’я кожної держави. У країнах Європейського Союзу значну частку витрат на забезпечення лікарськими засобами покриває держава, реалізуючи принцип рівного доступу населення до ефективних лікарських засобів за доступною ціною, що лежить в основі механізмів ціноутворення та реімбурсації. Для забезпечення цих завдань існують вимоги, викладені в Директиві 89/105/ЄС від 21.12.1989 р. «Про прозорість заходів при ціноутворенні на лікарські засоби та їх включення до системи загального медичного страхування», які мають за мету забезпечити розвиток фармацевтичної галузі як в напрямку розробки дорогих інноваційних препаратів, так і всебічного забезпечення пацієнтів якісними генериками. Таким чином, головним механізмом щодо забезпечення доступності лікарських засобів та виробів медичного призначення для населення являється програма реімбурсації - повне або часткове відшкодування суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, вартості лікарських засобів або медичних виробів, що були відпущені пацієнту на підставі рецепта, за рахунок коштів Державного бюджету України, а основним завданням нормотворчої діяльності залишається всебічне її регулювання.Документ Поняття та правова природа електронних послуг в Україні(2023) Святошнюк, Арина Леонідівна; Svyatoshnyuk, Aryna L.У науковій статті здійснено аналіз поняття та правової природи електронних послуг в Україні. Необхідність визначення поняття та правової природи електронних послуг в Україні, обумовлено нагальною потребою у дослідженні даного інституту, у зв’язку з розвитком економічних відносин та розвитком бізнесу та інформаційних технологій. Можливість використання електронних послуг значно економить час та ресурси, спрощує процес отримання необхідних документів та скорочує бюрократичні процедури. Принципові позиції і оцінки, здійсненні у процесі дослідження, обумовлені теоретичними поглядами науковців на електронні послуги.Документ Медичне страхування під час воєнного стану в Україні: практичний нарис(2023) Василевська, Надія Станіславівна; Vasylevska, Nadiia S.У статті проведено аналіз змін нормативної бази України, які забезпечують функціонування різних видів страхування у сфері охорони здоров’я. Висвітлено існуючі проблеми надання медичних послуг, пов’язані з російською агресією та введенням воєнного стану в Україні. Проаналізовано зміни в порядку надання медичної допомоги за договором добровільного страхування та в сфері обов’язкового солідарного медичного страхування за програмою медичних гарантій.Документ The Law of Ukraine «On Virtual Assets» in the context of the FATF standards national implementation(2023) Nihreieva, Olena O.; Нігреєва, Олена ОлександрівнаThe article is dedicated to crypto-assets regulation both at the international level and at the national level in Ukraine. It presents a comparative analysis of the Law of Ukraine on Virtual Assets adopted in 2022 and the FATF Recommendations relating to Virtual Assets and Virtual Asset Service Providers. Even though a general congruence of these acts is shown, the publication concludes that the Law of Ukraine, pending its entry into force, is already partly outdated due to a fast development of the crypto-assets market and technologies. In this regard the 2021 FATF Updated Guidance for a Risk-Based Approach to Virtual Assets and Virtual Asset Service Providers and the 2023 EU Markets in Crypto-assets Regulation should be taken into account.Документ Визначення поняття «інвестиції» відповідно до конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами 1965 року(2023) Карлюга, Єлизавета Кирилівна; Karliuha, Ye. K.У статті здійснено аналіз наукових та практичних підходів Міжнародного центру по врегулюванню інвестиційних спорів до трактування поняття «інвестиції», закріпленого у Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами 1965 року. Необхідність проведення такого дослідження обумовлюється, з одного боку, відсутністю уніфікованого, загальноприйнятного визначення поняття «інвестиції», та, з іншого, його роллю у розв’язанні питання наявності юрисдикції Міжнародного центру по врегулюванню інвестиційних спорів щодо вирішення інвестиційних спорів. Зазначене питання набуває все більшої актуальності з огляду на стійкий економічний та бурхливий технологічний розвиток, який сприяє появі нових видів активів, зокрема, криптоактивів, що потенційно можуть стати предметом міжнародного інвестиційного спору. Вказаній проблематиці вже приділяється значна увага в іноземній правовій літературі, тоді як вітчизняній науці бракує досліджень в цій царині, що також вказує на доречність проведення цього дослідження. Стаття зосереджується на двох основних підходах, якими користується Міжнародний центр по врегулюванню інвестиційних спорів при тлумаченні поняття «інвестиції». Констатується, що перший підхід, відомий в англомовній літературі під назвою «double-barrelled test», полягає у проведенні арбітражною групою подвійного дослідження поняття «інвестиції» — відповідно до визначення, запропонованого міжнародною інвестиційною угодою, і, відповідно до Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами 1965 року. Другий підхід передбачає безпосереднє звернення арбітражних груп до терміну «інвестиції», погодженого державами-сторонами релевантного двостороннього інвестиційного договору. Встановлюється, що кожному з цих підходів притаманні певні переваги та недоліки, аналіз яких дозволив автору запропонувати рекомендації щодо поєднання вказаних підходів у процесі визначення поняття «інвестиції».Документ Міжнародно-правові аспекти експлуатації автономного морського судна: постановка питання(2023) Веремчук, Владислав Сергійович; Veremchuk, Vladislav S.Стаття присвячена дослідженню проблем визначення правового статусу судна у міжнародному морському праві в епоху новітніх технологічних викликів. На підставі аналізу положень міжнародних правових актів, найсучасніших напрацювань вчених, практикуючих фахівців, експертів міжнародних організацій виокремлюються правові проблеми, пов’язані із використанням новітніх технологій у галузі навігації та зв’язку на морі, із визначенням поняття автономних, у тому числі, безпілотних суден. У статті робиться висновок про необхідність адаптації норм міжнародного морського права до технологічної реальності та надаються власні пропозиції щодо їх вдосконалення.Документ Кримінологічні та кримінальні аспекти безгосподарського використання земель(2023) Орловський, Богдан Михайлович; Осадча, І. А.; Orlovskyi, Bohdan M.; Osadcha, I. A.Стаття присвячена дослідженню кримінологічних та кримінальних аспектів безгосподарського використання земель. Цей склад кримінального правопорушення передбачений у ст. 254 Кримінального кодексу України і потребує детального дослідження. Авторами було визначено систему детермінант цього злочину, якими виступають: 1) низька екологічна культура злочинця; 2) бажання отримати збільшений прибуток за рахунок порушення технологічних процесів певного виробництва; 3) низький розмір покарання в КК України за скоєння зазначеного кримінального правопорушення; 4) прихованість процесу забруднення земель за рахунок малолюдності місця кримінального правопорушення; 5) процесуальна складність притягнення до кримінальної відповідальності осіб, яких не застали на місці скоєння кримінального правопорушення. Авторами було вивчено статистичні дані Офісу Генерального прокурора за ст. 254 КК України за останні три роки. Встановлено, що кримінальні правопорушення щодо безгосподарського використання земель виявляються у незначній кількості правоохоронними органами. Зокрема у 2022 році – виявлено 161 випадок, у 2021 році – виявлено 207 випадків та у 2020 році – виявлено 149 випадків на території України. Проаналізовано, що лише в 50 % випадках конкретним особам було вручено повідомлення про підозру, а групова злочинна діяльність була виявлена лише 1 раз за досліджений трьохрічний період. З метою усунення детермінант слабкої кримінальної відповідальності за вказаний злочин автори пропонують у ч. 1 ст. 254 КК визначити такий вид покарання як позбавлення волі із терміном до двох років, що відповідає негативним наслідкам забруднення земель у вигляді «тривалої втрати родючості ґрунту». Автори вважають, що «тривала втрата родючості ґрунту» (на строк від 30 до 50 років) є важливим суспільно небезпечним критерієм, що підвищує ступінь тяжкості вказаного екологічного кримінального правопорушення. Позбавлення волі як різновид покарання має бути не лише у кваліфікованих випадках скоєння зазначеного злочину (вчинення групою осіб, заподіяння шкоди на суму понад 1 342 000 грн.), а й у базовому (початковому) варіанті. Отже, посилення розміру покарання у ч. 1 ст. 254 КК України до реального позбавлення волі разом із вдосконаленням структури екологічних правоохоронних органів, механізму їх роботи щодо виявлення організаторів і випадків групового скоєння вказаного кримінального правопорушення повинно бути реалізоване державою у власній кримінально-правовій політиці.Документ Проблемні питання захисту адвокатом прав інтелектуальної власності(2023) Заліпаєв, Ю. В.; Пузирний, О. О.; Zalipaiev, Yu. V.; Puzyrnyi, O. O.Дана стаття присвячена аналізу актуальних проблем, з якими стикаються адвокати під час захисту прав інтелектуальної власності їх клієнтів. В умовах швидкого технологічного розвитку та глобалізації, інтелектуальна власність стає значущою цінністю, однак вона, також, стає більш уразливою до порушень. Отже, адвокатам необхідно мати глибоке розуміння понять і принципів інтелектуальної власності та знати правові аспекти, пов’язані з її захистом. В статті здійснено аналіз основних проблем, з якими зіштовхуються адвокати під час захисту прав інтелектуальної власності. Серед них варто відзначити дуже тривалі строки на отримання прав на об’єкт інтелектуальної власності, порушення авторських прав, плагіат, незаконне використання авторських творів, порушення патентних прав та підробку товарних знаків. Адвокатам доводиться проводити дослідження, збирати докази та представляти інтереси своїх клієнтів у судових процедурах з метою забезпечення ефективного захисту їх прав. Зростання технологій та розвиток цифрової економіки створюють нові виклики у сфері захисту прав інтелектуальної власності. Адвокатам необхідно бути в курсі останніх технологічних тенденцій та розуміти, як ці технології впливають на правові аспекти інтелектуальної власності. Вони повинні адаптуватися до нових реалій цифрової економіки та забезпечувати адекватний захист прав своїх клієнтів у цифровому середовищі. Адвокати також повинні залучаються до міжнародної співпраці щодо захисту інтелектуальної власності. Глобалізація та міжнародна торгівля висувають нові вимоги до адвокатів, оскільки порушення прав інтелектуальної власності можуть мати міжнародний характер. Співпраця з адвокатами з інших країн дозволяє обмінюватися досвідом та координувати зусилля для ефективного захисту прав клієнтів у міжнародному контексті. Підкреслено, що сьогодні існує нагальна потреба запровадження в національне законодавство спрощеної форми реєстрації об’єкту інтелектуальної власності для адвокатів. Швидкий технологічний прогрес і глобалізація створюють нові виклики у цій сфері, адвокатам потрібно бути готовими до адаптації до змін та використання сучасних інструментів та технологій для ефективного захисту прав своїх клієнтів. Також, важливо підкреслити значення міжнародної співпраці для успішного захисту інтелектуальної власності в глобальному масштабі.Документ Особливості нормативного закріплення адміністративно-правового статусу уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини(2023) Кожемякіна, Т. В.; Лазарєва, Мар'яна Іванівна; Kozhemyakina, T. V.; Lazarieva, Mariana I.У статті визначено місце посади Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини в системі посад органів виконавчої влади, розкрито його адміністративно-правовий статус та охарактеризовані елементи його статусу. З’ясовано, що правове регулювання статусу службовців, які займають політичні посади в системі органів виконавчої влади, має багато недоліків: 1) відсутність конкурсного відбору при обранні особи на політичну посаду негативно позначається на якості і ефективності кадрів; 2) відсутні ефективні механізми контролю діяльності таких службовців, як з боку вищестоящих суб’єктів управління, так й з боку громадськості; 3) відсутня юридична відповідальність таких посадовців за неефективну, непрофесійну і, навіть, незаконну діяльність; 4) відсутнє загальне визначення політичної служби, політичних службовців та класифікації публічних посад в органах виконавчої влади; 5) діяльність таких службовців регламентується підзаконними актами, які мають суттєві прогалини і недоліки в частині закріплення їх адміністративно-правового статусу. Доведено, що посада Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини є політичною посадою у системі органів виконавчої влади, що обов’язково слід відобразити в положеннях національного законодавства. На підставі сучасних підходів до визначення адміністративно-правового статусу суб’єктів публічного адміністрування зроблено висновок, що адміністративно-правовий статус Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини включає наступні структурні елементи: 1) мету створення і функціонування; 2) завдання; 3) предмет відання; 4) повноваження; 5) функції. Доведено, що в науковій літературі спостерігається певний дисбаланс в дослідженнях правового статусу публічних службовців: а) поряд з детальним аналізом адміністративно-правового статусу публічних службовців, які займають адміністративні посади в органах виконавчої влади, існує фрагментарний (неґрунтовний) аналіз статусу публічних службовців, які займають в цій системі політичні посади; б) на фоні ґрунтовного аналізу конституційно-правового статусу політичних службовців відсутній узагальнений аналіз правового статусу всіх без виключення політичних службовців. Визнано, що вивчення адміністративно-правового статусу політичних службовців, до яких відноситься й Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, є сьогодні перспективним напрямом досліджень національної юридичної науки.