Правова держава
Постійне посилання зібрання
Галузь і проблематика: У збірнику публікуються науково-теоретичні та практичні матеріали з актуальних загальнотеоретичних та галузевих правових питань, правозастосовної практики, пропозиції до законодавства, зарубіжний правовий досвід конституційної, судово-правової та адміністративно-правової реформ. Видання розраховане не тільки на юристів-науковців, а й на практиків, які черпатимуть із нього чимало корисного для своєї широкопланової діяльності, що сприятиме утвердженню базових цінностей цивілізованої потуги України – права, справедливості та моралі.
Сайт видання: http://pd.onu.edu.ua
Переглянути
Нові надходження
Документ Кібербезпека морського торговельного судна: поняття, складові та міжнародно-правове регулювання(Фенікс, 2025) Орловський, Богдан Михайлович; Зозулянський, Д. О.; Orlovskyi, Bohdan M.; Zozulianskyi, D. O.Стаття присвячена комплексному дослідженню кібербезпеки морського торговельного судна, розкриттю його сутності, ознак, основних складових, міжнародно-правового регулювання. У статті здійснено поглиблений аналіз поняття «кібербезпека морського торговельного судна», що виходить за межі суто технічного захисту й охоплює «забезпечення безперебійного, безпечного та надійного функціонування судна як цілісного технологічного комплексу в умовах постійних та зростаючих кіберзагроз». Для морського торговельного судна кібербезпека означає всебічний захист його критично важливих систем управління, до яких належать навігаційні, комунікаційні, двигунові, баластні, вантажні та інші бортові системи, від будь-якого несанкціонованого доступу, маніпуляцій, пошкодження або виведення з ладу, що може бути спричинене кібератаками. Охарактеризовано ключові ознаки кібербезпеки, до яких віднесено системність, превентивність, динамічність та комплексність, що підкреслює необхідність багатовекторного підходу до захисту. Наприклад, системність вказує на те, що заходи захисту повинні бути інтегровані на всіх рівнях: від глобальних навігаційних систем до локальних бортових мереж, створюючи єдиний, взаємопов’язаний захисний контур. Динамічність відображає постійну еволюцію кіберзагроз, що вимагає безперервного оновлення методів і засобів захисту, щоб відповідати викликам кіберзлочинців. Проаналізовано перелік об’єктів кібербезпеки згідно зі статтею 4 Закону України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України», до яких відносяться: конституційні права і свободи людини і громадянина; сталий розвиток інформаційного суспільства та цифрового комунікативного середовища; держава, її суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність; національні інтереси в усіх сферах життєдіяльності особи, суспільства та держави; а також об’єкти критичної інфраструктури, до яких, безумовно, належать морські торговельні судна, їхні бортові та наземні системи управління, порти й термінали, що забезпечують їхнє функціонування. Детально розглянуто основні складові кібербезпеки морського торговельного судна, а саме: 1) захист інформаційних систем та мереж; 2) безпека операційних технологій (ОТ); 3) управління ризиками; 4) навчання та підвищення обізнаності екіпажу; 5) фізична безпека. Кожна з цих складових виступає невід’ємним елементом загальної системи захисту та вимагає специфічних заходів для забезпечення стабільної та надійної роботи. Особливу увагу приділено безпеці операційних технологій, що є критично важливою для запобігання втраті контролю над судном та уникненню серйозних аварій. У статті проаналізовано міжнародно-правове регулювання кібербезпеки на морі, що знаходиться на стадії постійного розвитку. Вивчено роль Міжнародної морської організації (ІМО), Резолюції MSC.428(98), що пов’язана з управлінням морськими кіберризиками у системах управління безпекою, вплив її рекомендацій на держави, що приєдналися до цієї резолюції. Поряд із цим, акцентовано увагу на діяльності інших міжнародних інституцій та галузевих асоціацій, які сприяють розробці стандартів та найкращих практик. Наголошено на тому, що морські торговельні судна, безумовно, належать до об’єктів критичної інфраструктури, що зумовлює їх особливий статус та необхідність першочергового захисту. У висновках підкреслено необхідність подальшої гармонізації міжнародного та національного законодавства, а також розробки більш детальних і обов’язкових норм для забезпечення стабільної та безпечної морської торгівлі.Документ Феномен шлюбного договору(Фенікс, 2025) Труба, Вячеслав Іванович; Морозова, Стелла Євгенівна; Truba, Vyacheslav I.; Morozova, Stella Ye.У статті викладено результати досліджень інституту шлюбного договору в сімейному праві України. Для найбільш повного огляду досліджуваного інституту наведено законодавчий досвід деяких зарубіжних держав, який може стати в нагоді при удосконаленні вітчизняного законодавства. Розглянуто правову природу відносин у шлюбному договорі, відзначено поєднання засад цивільного зобов’язання і сімейно-правового договору. Розглядаючи умови укладення шлюбного договору та його зміст, автори відзначають неможливість шаблонного ставлення до цього виду сімейно-правового договору. Шлюбний договір використовується як засіб упорядкування майнових відносин подружжя, захисту їхніх майнових прав, а також майнових прав їхніх дітей, тож і зміст договорів залежить від багатьох чинників. Серед проблемних моментів, притаманним застосуванню шлюбного договору, є відсутність в загальному чи обмеженому доступі інформації про укладений шлюбний договір. Це порушує права контрагентів за правочинами, другою стороною яких є особа, яка уклала шлюбний договір. На практиці зустрічаються випадки зловживання особами, які уклали шлюбний договір відносно бізнес-партнерів. З метою захисту прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, так і третіх осіб автори пропонують законодавчо запровадити спеціальний реєстр правового режиму майна подружжя. Реєстр правового режиму майна подружжя – це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про режим володіння, користування та розпорядження майном подружжя. Авторами проаналізовано статистичні дані посвідчених шлюбних договорів державними та приватними нотаріусами. Визначені тенденції зростання кількості посвідчених шлюбних договорів приватними нотаріусами порівняно з державними. Звернено увагу на неналежне виконання Міністерства юстиції України своїх функцій щодо здійснення узагальнення та аналізу звітів, поданих за результатами роботи державними та приватними нотаріусами як це передбачено наказом Міністерства юстиції України від 13.12.2022 р. № 5591/5.Документ Щодо класифікації електронних послуг(Фенікс, 2025) Святошнюк, Арина Леонідівна; Sviatoshniuk, Aryna L.Наукова стаття присвячена дослідженню питання класифікації електронних послуг. Визначено ознаки та поняття електронної послуги. У науковій статті визначено підходи до класифікації електронних послуг. Проведено аналіз існуючих класифікаційних моделей, заснованих на критеріях функціонального призначення, галузевої приналежності, суб’єктного складу, способах взаємодії з користувачем та технологіях, що використовуються. Запропоновано класифікації, які враховують різні аспекти надання послуг в електронному форматі. Виокремлено основні критерії класифікації та визначено види електронних послуг. Запропоновано класифікацію електронних послуг в залежності від таких критеріїв: в залежності від сфери діяльності електронних послуг, що надаються; за способом оплати; за критерієм участі у купівлі-продажу; в залежності від форми власності суб’єкта господарювання, що надає послугу; за кількістю складових процесів та складності надання; в залежності від терміну надання послуги; за мотивацією споживача; за статусом організації, що надає послугу.Документ До питання про особливості становлення реклами (період із Стародавнього світу до XIX століття)(Фенікс, 2025) Криворучко, В. В.; Kryvoruchko, V. V.У цій статті розглянуто питання становлення реклами як суспільного явища з часів Стародавнього світу до початку 19 століття. На нашу думку, саме в даний історичний відрізок часу і сформувалося уявлення про рекламу як певної соціальної необхідності просування товару, роботи, послуги. Це було зумовлено насамперед економічним розвитком суспільства. Люди почали пропонувати вироблений товар, надавати послуги. Це вимагало, щоб населення якимось чином дізналося про такі об’єкти товарообігу. Реклама стає особливим «провідником» між виробником та потенційним споживачем. Саме з періоду, що розглядається, виникає чітке уявлення про те, що реклама дозволить привернути увагу велику кількість людей до товару (роботі, послузі). Також описується і еволюція реклами від Стародавнього світу до початку 19 століття. У статті вказується на появу перших форм реклами у Стародавньому світі, ескалація технологій у середньовічній Європі, та розширення доступності через масовий друк у середині 19 століття. Можна виділити етапи розвитку реклами як інструменту впливу на споживача: використання знаків та епіграфів на каменях та папірусах, щоб привернути увагу до своїх послуг та продукції; розвиток торгівлі та становленням ринкових відносин у середньовічній Європі з’явилися перші торгові марки та гасла, що показують, що саме пропонує той чи інший продавець; розвиток масового друку та виникнення перших газет у середині 19 століття реклама стала доступнішою. Незважаючи на сучасний розвиток технологій, суть реклами була закладена ще в такі давні часи, вона завжди полягала у створенні таких ідей, які сприятимуть задоволенню життєвих потреб споживачів. У центрі реклами завжди стояли люди, і незважаючи на мінливість часу, її основним завданням залишається створення контенту, який відповідає нашим потребам. Головне, що потрібно розуміти, що виникнення реклами обумовлено, перш за все, економічними потребами суспільства.Документ До питання про особливості психологічних послуг(Фенікс, 2025) Клейменова, Світлана Миколаївна; Kleimenova, Svitlana M.Стаття присвячена окремим особливостям надання психологічних послуг. При характеристиці цього виду послуг виникають складнощі у визначенні самого поняття психологічної послуги. Викликано це тим, що на сьогодні відсутнє легальне поняття психологічної послуги. Необхідність визначення психологічних послуг обґрунтована тим, що останніми роками громадяни все частіше звертаються до послуг психологів. Для цього потрібно чітко розуміти специфічність цього виду послуг. У статті визначено, що психологічним послугам притаманні загальні ознаки, характерні для всіх видів послуг. Виявлено особливі характеристики психологічних послуг. Розглянуто проблему якості психологічних послуг. Особливості надання психологічних послуг пов’язані, безпосередньо, з характером таких послуг. Психологічне консультування, за своєю суттю, являє собою бесіду між психологом і клієнтом, у рамках якої клієнт звертається до психолога з проблемою, а психолог пропонує різні варіанти розв’язання цієї проблеми. Слід зазначити, що психологія, так само як і будь-яка інша професія, як і будь-яка наука, має свої стандарти якості надання психологічної допомоги. Водночас слід констатувати, що з огляду на величезну кількість різноманітних методик, єдиних професійних стандартів не вироблено не тільки на нормативному, а й на професійному рівні. Крім того, клієнт, через цілу низку об’єктивних і суб’єктивних чинників, практично позбавлений можливості самостійно оцінити якість наданих йому послуг. Виходячи з вищевикладеного, позитивний емоційний настрій після психологічного консультування сприймається як висока якість наданої послуги, а негативний, найчастіше, як низька якість. Водночас необхідно розуміти, що, як ми вже визначили раніше, метою психолога є не тимчасове створення гарного настрою, а усунення несприятливих моделей поведінки клієнта, що далеко не завжди може бути пов’язано зі сприятливим емоційним фоном.Документ Доброчесність судді як процесуальна гарантія винесення неупередженого судового акту(Фенікс, 2025) Борщенко, Владлена Валеріївна; Borshchenko, Vladlena V.В статті досліджено проблематику доброчесності судді як фундаментальної процесуальної гарантії неупередженого судового розгляду. Визначено, що доброчесність у правовій площині є багатогранною категорією, яка поєднує етичний та процесуально-правовий виміри. З огляду на практику Європейського суду з прав людини, доброчесність найчастіше ототожнюється з категорією «безсторонність», яка охоплює як суб’єктивні, так і об’єктивні критерії оцінки. З’ясовано, що відсутність у національному законодавстві чіткого визначення доброчесності як процесуальної гарантії створює прогалини у правозастосуванні, що вимагає доктринального осмислення та законодавчої конкретизації. Підкреслюється, що формування доброчесності має розпочинатися ще на етапі юридичної освіти, коли майбутні правники засвоюють стандарти неупередженості, об’єктивності та справедливості. Окрему увагу приділено інституту відводу судді, який розглядається як практичний механізм забезпечення доброчесності та усунення ризиків упередженості. Доведено, що доброчесність, у поєднанні з інститутом відводу, виступає системоутворюючим елементом гарантії справедливого судочинства, формує суспільну довіру до судової влади та зміцнює легітимність судових рішень відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.Документ Щодо використання термінів «недбалість», «груба недбалість» та «умисел» в чинному законодавстві про дисциплінарну відповідальність суддів(Фенікс, 2025) Миколенко, Олександр Іванович; Миколенко, Олена Миколаївна; Mykolenko, Oleksandr I.; Mykolenko, Olena M.У статті здійснено аналіз чинного та перспективного законодавства на предмет доцільності використання в ньому термінів «недбалість», «груба недбалість» та «умисел» при характеристиці підстав дисциплінарної відповідальності суддів. Наголошено, що розвиток національного законодавства про дисциплінарну відповідальність потребує виважених та науково обґрунтованих пропозицій стосовно: 1) підстав притягнення публічних службовців до дисциплінарної відповідальності (особливо мова йде про законодавче формулювання складів дисциплінарного проступку); 2) порядку притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності (без стороннього політичного, адміністративного чи іншого публічно-владного втручання); 3) переліку дисциплінарних стягнень, які повинні відповідати ступеню суспільної шкідливості вчиненого проступку. Підкреслено, що поняття «недбалість» використовується не тільки у законодавстві про дисциплінарну відповідальність публічних службовців, а й в кримінальному і адміністративно-деліктному законодавствах. Власне науки кримінального та адміністративно-деліктного права пропонують загальні правила використання терміну «недбалість» в положеннях чинного законодавства. Доведено тезу, згідно з якою, якщо поняття «недбалість» використовується не як форма вини, а як ознака протиправного діяння, то в кожному конкретному випадку воно потребує детального розкриття змісту в нормативно-правових актах. Інакше, в сфері дисциплінарної відповідальності будуть створюватись можливості для вчинення свавілля з боку особи, що оцінює протиправність чи законність дій, наприклад, судді.Документ Міжнародні стандарти етики в нотаріальній діяльності та їх імплементація у національну правову систему(Фенікс, 2025) Гулєвська, Г. Ю.; Ільєва, Наталія Василівна; Hulievska, H. Yu.; Ilieva, Nataliia V.Стаття присвячена комплексному аналізу міжнародних етичних стандартів, зокрема розроблених у межах Європейського Союзу та Міжнародним союзом нотаріату (UINL) і дослідженню процесу їх імплементації у національному законодавстві. Підкреслюється, що нотаріальна діяльність, з огляду на її публічно-правову складову, що відображає покладену на неї державою функцію «превентивного правосуддя», спрямована на забезпечення правової достовірності, стабільності та захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, потребує дотримання високих етичних стандартів, що відповідають високому рівню очікувань суспільства від професії нотаріуса. Визначено, що етичні норми нотаріату, які історично ґрунтуються на принципах публічної довіри та неупередженості, кодифіковані у низці міжнародних актів, серед яких особливого значення набувають Європейський кодекс нотаріальної етики та Кодекс нотаріальної етики Міжнародного союзу нотаріату. Ці стандарти охоплюють як традиційні етичні цінності (законність, неупередженість, незалежність, превентивна правова безпека, підготовка та безперервне підвищення кваліфікації, професійна таємниця та конфіденційність) так і правила, встановлення яких зумовлено трендами сучасного глобалізованого світу (захист прав людини та споживача, сталий економічний розвиток та захист довкілля, протидії та запобігання відмиванню доходів, розвиток технологій, активізація міжнародно-правових відносин). Україна, як член Міжнародного союзу нотаріату та кандидат на членство у Європейському Союзі впроваджує міжнародні етичні стандарти професії нотаріуса у свою національну правову систему. Їх імплементація відбувається на законодавчому рівні (Закон України «Про нотаріат») та деталізується у підзаконних актах, а також актах професійного самоврядування нотаріусів (Кодекс правил професійної етики нотаріусів України). Прийняття нових Правил професійної етики нотаріусів України у 2021 році стало важливим кроком у напрямку гармонізації вітчизняних етичних стандартів з міжнародними вимогами. У статті зазначається, що поряд із позитивними тенденціями усвідомлення значущості етичних засад професії нотаріуса та імплементації міжнародних етичних стандартів у національну правову систему, існують виклики, пов’язані з впливом технологій на етичні рішення та необхідністю пошуку балансу між ефективністю цифровізації та запобіганню дегуманізації нотаріальних послуг. Визначено, що подальше вдосконалення системи контролю за дотриманням етичних норм, розробка детальних роз’яснень для практичних ситуацій, підвищення кваліфікації та обмін міжнародним досвідом у цій сфері є важливими для збереження авторитету професії нотаріуса.Документ Між алгоритмом і справедливістю: дегуманізаційні ризики автоматизації кримінального провадження(Фенікс, 2025) Родіонова, Тетяна Василівна; Rodionova, Tetiana V.У статті досліджено проблему дегуманізації кримінального провадження в контексті зростаючої автоматизації процесуальних дій та впровадження технологій штучного інтелекту. Розглянуто основні форми застосування алгоритмічних систем у кримінальному процесі та їхній вплив на традиційні засади правосуддя. Проаналізовано трансформацію людської взаємодії в кримінальному провадженні під впливом технологій та пов’язані з цим етичні дилеми. Окреслено ризики редукції складних людських ситуацій до набору статистичних даних та втрати емпатичного компонента при прийнятті процесуальних рішень. Визначено основні напрямки збереження балансу між технологічною ефективністю та гуманістичними цінностями правосуддя. Наголошено, що впровадження автоматизованих систем у кримінальний процес має відбуватися з урахуванням принципу «людина в центрі» та забезпечувати право учасників провадження на справедливий розгляд справи з урахуванням унікальності кожної ситуації.Документ Сучасні кіберризики: їх поняття, структура та застосування у сфері торгівельного мореплавства(Фенікс, 2025) Орловський, Богдан Михайлович; Orlovskyi, Bohdan M.Стаття присвячена комплексному дослідженню сучасних кіберризиків, їхнього концептуального апарату, структури та особливостей застосування у критично важливій сфері торгівельного мореплавства. У статті здійснено поглиблений аналіз сутності та змісту поняття «кіберризик», розкрито його характерні ознаки, визначено ключові джерела походження та систематизовано основні форми реалізації в контексті зростаючої цифрової залежності морської галузі. З метою вдосконалення правового регулювання у сфері кібербезпеки, автором запропоновано власне визначення поняття «кіберризик», що інтегрує ймовірність настання негативних наслідків, наявність потенційних кіберзагроз та вразливостей інформаційних систем. Обґрунтовано доцільність законодавчого закріплення цього визначення, зокрема у профільних нормативно-правових актах, таких як Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» наступним чином: «Кіберризик – існуюча ймовірність настання негативних наслідків для суб’єктів кібербезпеки, національної безпеки, суспільства та держави, що виникає внаслідок наявності потенційних кіберзагроз та/або вразливостей в інформаційних, комунікаційних та інформаційно-комунікаційних системах, а також недоліків у їх захисті, що можуть призвести до порушення конфіденційності, цілісності, доступності інформаційних ресурсів, порушення сталого та надійного функціонування зазначених систем, завдання шкоди законним інтересам фізичних та юридичних осіб, майну, критичній інфраструктурі». У статті детально розглянуто характерні ознаки кіберризиків, серед яких виокремлено віртуальну природу їхньої реалізації, транскордонний характер поширення, динамічну еволюцію у відповідь на розвиток інформаційних технологій та потенційну масштабність негативних наслідків для різних сфер суспільного життя та національної безпеки. Особливу увагу приділено специфіці прояву цих ознак у контексті торгівельного мореплавства, де вразливість критичної інфраструктури може мати глобальні наслідки. Проведено систематизацію джерел виникнення кіберризиків, які класифіковано на чотири основні класи: дії людей (ненавмисні помилки та навмисні зловживання), бездіяльність щодо розвитку систем та технологій (технологічні вразливості), помилки у внутрішніх процесах (організаційні недоліки) та зовнішні події (геополітичні конфлікти, дії третіх сторін, природні катастрофи). Розкрито специфіку впливу кожного з цих класів на рівень кібербезпеки у сфері морського судноплавства. Окрему увагу приділено аналізу основних форм (інструментів) реалізації кіберризиків, до яких віднесено кібератаку, кіберінцидент, кібертероризм та кібервійну. Розглянуто їх відмінні характеристики за суб’єктивним складом, мотивацією та механізмами впливу на інформаційні системи. Підкреслено особливу вразливість торгівельного мореплавства до кожної з цих форм, з огляду на його залежність від цифрових технологій та важливість для глобальних логістичних ланцюгів. У висновках наголошено на складності та багатогранності сучасних кіберризиків, що зумовлює необхідність комплексного правового підходу до їх регулювання з використанням міжнародно-правового досвіду. Зазначено про необхідність подальшої гармонізації чинного законодавства з міжнародними стандартами у сфері кібербезпеки для ефективної протидії кіберризикам.Документ Захист авторського права у зв’язку із обігом невзаємозамінних токенів(Фенікс, 2025) Нігреєва, Олена Олександрівна; Nihreieva, Olena O.Статтю присвячено захисту авторського права у контексті комерціалізації обігу невзаємозамінних токенів (NFT). Визначено основні характеристики цього виду токенів, особливості їх створення та продажу. Підкреслено, що визначальною особливістю NFT є їхня унікальність, яка досягається шляхом включення до блокчейну інформації про автора. Підкреслено, що переважно передача прав на NFT відбувається за смарт-контрактами, які, однак, не в змозі детально врегулювати усі умови передачі прав на токени та їх подальшого використання. Наголошено, що права на NFT не дорівнюють правам на первісний твір, що був токенізований творцем NFT. Рекомендовано, що для більш ефективного захисту авторських прав корисним є укладання додаткових угод. Одним з механізмів, який би підвищив надійність захисту авторських прав, міг би стати елемент додаткового людського контролю у процесі укладання смарт-контрактів.Документ Перспективи удосконалення правового регулювання створення індустріальних парків на землях сільськогосподарського призначення в Україні(Фенікс, 2025) Масін, Віктор Миколайович; Хріщева, Олександра Георгіївна; Masin, Viktor M.; Khrishcheva, Oleksandra G.У науковій статті проведено дослідження проблеми правового регулювання створення та діяльності індустріальних парків на землях сільськогосподарського призначення, яка станом на сьогодні є нагальною для України, оскільки перешкоджає забезпеченню ефективного економічного розвитку сільських територій та залученню інвестицій. Проаналізовано чинні нормативно-правові акти, що регулюють діяльність індустріальних парків на теренах нашої аграрної держави, засади їх створення та функціонування. Розглянуто можливості ініціювання та створення індустріальних парків закладами вищої освіти державної форми власності. У результаті комплексного аналізу правового регулювання створення та діяльності індустріальних парків в Україні оцінено ефективність чинного законодавства, виявлено проблеми та прогалини у нормативному регулюванні. Запропоновано напрями вдосконалення чинного законодавства щодо правового регулювання створення та діяльності індустріальних парків на землях сільськогосподарського призначення. Наведено авторський Проєкт Закону України «Про внесення змін до законодавства щодо створення і функціонування індустріальних парків в Україні», а також представлено відповідну порівняльну таблицю.Документ Хаотичність розвитку системи центральних органів виконавчої влади та особливості реалізації в ній засад концепції реформи адміністративного права України(Фенікс, 2025) Миколенко, Олександр Іванович; Рудов, Владислав Сергійович; Mykolenko, Oleksandr I.; Rudov, Vladyslav S.В статті розкрито особливості хаотичного розвитку системи центральних органів виконавчої влади, а також визначено рівень реалізації засад Концепції реформи адміністративного права України в сфері функціонування центральних органів виконавчої влади. Наголошено, що будь-яке реформування повинне враховувати потреби практики та супроводжуватись інноваційними ідеями. Не є виключенням у цьому сенсі і реформа органів виконавчої влади. Обґрунтовано висновок, що започатковані в Концепції реформи адміністративного права засади вдосконалення системи центральних органів виконавчої влади в переважній більшості були реалізовані в національному адміністративно- му законодавстві, втім хаотичність та незавершеність перетворень, які свого часу були започатковані в нашій країні та впроваджуються і сьогодні в реальне життя, свідчать про існування у сфері функціонування центральних органів виконавчої влади ще достатньо великої кількості невирішених проблем.Документ Право на мирні зібрання в умовах воєнного стану в Україні: проблема правової регламентації(Фенікс, 2025) Кузнєцова, Зоя Вікторівна; Чайковський, Олег Ігорович; Kuznietsova, Zoia V.; Chaikovskyi, Oleh I.У статті розглядається сутність та зміст одного з важливих конституційних прав людини – права на мирні зібрання, а також особливості його реалізації в умовах воєнного стану. Визначено проблему правової регламентації права на мирні зібрання в Україні, а саме відсутність спеціального законодавства щодо змісту, видів, механізму реалізації мирних зібрань. Окреслено положення закону щодо обмежень основних прав людини в умовах воєнного стану та визначено, що право на мирні зібрання може підлягати таким обмеженням. Наголошується на невідповідності положень законодавства про правовий режим воєнного стану, норми якого визначають в одному випадку можливість встановлювати обмеження в реалізації права на мирні зібрання за рішенням військових адміністрацій, а у другому – повну їх заборону. Визначається проблема широких меж дискреції органів державної влади щодо погодження мирних зібрань та визначення інших обмежувальних заходів для їх проведення. Такі положення законодавства не відповідають критеріям правової визначеності та прогнозованості, а отже становлять порушення державою своїх позитивних зобов’язань у галузі права на мирні зібрання. Також у статті проведений аналіз положень підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих на підставі рішень Обласних військових адміністрацій, якими визначаються процедурні аспекти реалізації права на мирні зібрання в окремих областях України. Порівняльна характеристика цих положень дає змогу дійти висновку про істотні відмінності у підходах до реалізації права на мирні зібрання, а також критеріїв його обмежень, які коливаються від повної заборони відповідних заходів до можливості їх реалізації з певними умовами. Вважаємо, що такі відмінності можуть бути виправданими, перш за все виходячи від наближеності до лінії фронту, що обумовлює більший рівень загрози для окремих областей. Проте на практиці виявляється, що не завжди обмеження права на мирні зібрання накладаються з урахуванням цього принципу, що, у свою чергу, доводить необхідність прийняття спеціального законодавства.Документ Щодо поняття відводу в процесуальному праві(Фенікс, 2025) Кастрова, Марія Сергіївна; Kastrova, Mariia S.Стаття присвячена дослідженню інституту відводу в процесуальному праві України, як складного правового явища, що має важливе значення для забезпечення дотримання права на справедливий та неупереджений судовий розгляд. У центрі уваги перебуває поняття «відвід», необхідність визначення його уніфікованого значення, його сутність та аналіз нормативного закріплення у законодавстві. У статті здійснено порівняльний аналіз наукових підходів до тлумачення поняття «відвід», наведено та критично проаналізовано визначення, запропоновані науковцями. Наголошено на відсутності уніфікованого законодавчого визначення поняття «відвід» у чинних процесуальних кодексах України та наукових роботах, що створює передумови для неоднозначного тлумачення й застосування відповідних норм. Значна увага приділяється аналізу конкретних дефініцій, які розкривають окремі аспекти інституту відводу, проте не охоплюють сутність в цілому. Окремий акцент зроблено на необхідності визначення всіх можливих підстав відводу, а не вибір однієї підстави для характеристики цього правового явища. Ці фактори детально розглядаються як передумови для забезпечення гарантій справедливого судового розгляду. У статті обґрунтовано необхідність вдосконалення нормативного регулювання інституту відводу в Україні, зокрема шляхом формулювання законодавчо закріпленого визначення, яке б відображало його багатогранну природу та усувало можливість тлумачити визначення зручним чином з метою зловживання цим правом. Запропоновано власне змістовне визначення відводу як складної системи усунення учасників судового процесу за наявності обґрунтованого сумніву щодо їх неупередженості з переліком можливих підстав та наслідками. Аналіз має критичний характер і спирається як на положення національного законодавства, так і на міжнародні стандарти у сфері забезпечення правосуддя. Зокрема, розглянуто правові позиції Європейського суду з прав людини, які акцентують увагу на важливості дотримання принципу неупередженості та наявності процесуальних механізмів усунення зацікавлених осіб. В результаті сформовані висновки щодо єдиного, змістовного визначення яке може бути використане у законотворчій діяльності, судовій практиці, наукових дослідженнях та навчальному процесі.Документ Правове моделювання як засіб дослідження правових процесів: теоретичний аспект(Фенікс, 2025) Борщевський, Ігор Вячеславович; Гринь, Оксана Дмитрівна; Borshchevskyi, Ihor V.; Hryn, Oksana D.У статті здійснено теоретичний аналіз правового моделювання як методу наукового пізнання та дослідження правових процесів. Розглянуто основні підходи до визначення сутності правового моделювання, його види, функції та методологічне значення для сучасної юридичної науки. Акцентовано увагу на потенціалі моделювання у процесах правотворення, правозастосування та правового прогнозування в контексті правової реальності України. Обґрунтовано необхідність подальшої розробки та впровадження моделей у юридичну практику з метою підвищення ефективності правового регулювання.Документ Кримінологічний аналіз кіберзагроз та їх вплив на торгівельне мореплавство(Фенікс, 2025) Орловський, Богдан Михайлович; Осадча, І. А.; Orlovskyi, Bohdan M.; Osadcha, I. A.Стаття присвячена кримінологічному дослідженню кіберзагроз та їх впливу на кібербезпеку у сфері торгівельного мореплавства, що є важливим та актуальним питанням для формування системи заходів щодо її запобігання та профілактики. Кіберзагроза – це сукупність негативних чинників, факторів або явищ, що за напрямком свого впливу спрямовані на пошкодження інформаційних, телекомунікаційних та інших систем, які забезпечують належне функціонування діяльності підприємств, установ, організацій або держави та захист інформації у таких системах. Кіберзагроза посягає на кібербезпеку, якою охоплюється стан повної захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства та держави в кіберпросторі. Авторами було виділено складові елементи кіберзагроз у сфері торгівельного мореплавства, які включають в себе технічні аспекти роботи автоматизованих систем судна та портової інфраструктури, вразливості програмного забезпечення, людський фактор та соціальну інженерію, що пов’язані з помилками користувачів, які погано розбираються у інформаційних технологіях. Проаналізовано міжнародно-правове регулювання кіберзагроз, що охоплюється «Міжнародним кодексом з охорони суден і портових засобів» (ISPS Code), «Керівництвом з управління морськими кіберризиками» (ухваленим Комітетом з безпеки на морі Міжнародної морської організації ІМО), «Керівництвом (Рекомендаціями) з кібербезпеки на борту суден» тощо. На сьогоднішньому етапі кіберзагрози досить сильно поширені у сфері торгівельного мореплавства, оскільки: по-перше ця сфера є вельми прибутковою за своїм економічним потенціалом, та, по-друге, тісно переплетена з цифровими технологіями. Сучасні судна – це фактично плаваючі комп’ютерні системи, де автоматизовані процеси керують рухом, навігацією, енергопостачанням тощо, забезпечують зберігання та захист даних. Авторами розглянуто детермінанти та мотивацію кіберзлочинців у цій сфері (фінансовий аспект, усунення конкурентів, мотиви помсти, ідеологічні мотиви) та сформульовано ключові заходи задля профілактики та запобігання кіберзагроз у сфері торгівельного мореплавства, які включають у себе: - підвищення обізнаності та кіберкультури серед персоналу морських компаній, портових служб та інших учасників галузі; - розробку та впровадження сучасних технічних засобів захисту (систем виявлення вторгнень, криптозахист паролів, мережевих екранів) у суднові системи, портову інфраструктуру та логістичні мережі; - розробку та дотримання міжнародних стандартів і нормативних актів IMO у сфері кібербезпеки, міжнародної співпраці та обміну інформацією; - створення системи оперативного реагування на кіберзагрози та кіберінциденти (ідентифікація та аналіз загрози; ізоляція ураженої системи для запобігання поширення атаки; блокування шкідливого програмного забезпечення та відновлення роботи системи; збір доказів кібератаки для направлення до правоохоронних органів; оновлення програмного забезпечення та зміна системи паролів). На думку авторів, саме ефективне застосування профілактичних та запобіжних заходів здатне мінімізувати вплив кіберзагроз на торгівельне мореплавство, забезпечити стабільність морських перевезень, захистити критичну інфраструктуру та підтримати довіру до галузі як до ключового елементу світової економіки.Документ Сутність і тенденції гуманізації кримінального процесуального законодавства України та його інститутів(Фенікс, 2025) Миколенко, Олена Миколаївна; Mykolenko, Olena M.В статті розкрито сутність і загальні тенденції гуманізації кримінального процесуального законодавства України та його інститутів. Доведено, що гуманізація кримінального процесуального законодавства втрачає сенс свого існування у випадках, коли починає руйнівно (негативно, неефективно, суспільно шкідливо) впливати на вирішення поставлених перед кримінальним провадженням завдань та на досягнення його цілей. Тобто завдання та цілі кримінального провадження є тими критеріями, за допомогою яких можна визначити межі впровадження і реалізації гуманістичної філософії у кримінальну процесуальну діяльність, у кримінальне процесуальне право та кримінальне процесуальне законодавство. На прикладі альтернативних (позасудових) способів врегулювання конфліктів в кримінальному провадженні було показано як загальні особливості гуманізації сучасного кримінального процесуального законодавства України, так і послідовний алгоритм механізму гуманізації мирової угоди у кримінальному провадженні, починаючи з прав учасників кримінального провадження, участі медіатора, особливостей винесення судових рішень та особливостей їх виконання.Документ Правові інструменти збору і передачі інформації/даних громадськістю в процесі відновлення довкілля України(Фенікс, 2025) Толкаченко, Олена Володимирівна; Tolkachenko, Olena V.Статтю присвячено правовим питанням щодо забезпечення належного збору та передачі інформації/даних в Україні, які можуть вплинути на прийняття рішень в процесі відновлення довкілля України і притягнення до відповідальності Росії. Доступ до екологічної інформації, її збір, передача і аналіз під час військових дій є надзвичайно актуальним питанням. Попри це на сьогоднішній день існують певні правові проблеми щодо доступу до екологічних даних, які повинні бути у відкритому і прозорому доступі, та складності з правовими інструментами, які можуть забезпечити кінцевий результат, тобто прийняття екологічно значущих рішень. Проаналізовано систему open data та зроблено висновок, що удосконалення доступу до екологічної інформації, поліпшенню поінформованості громадськості щодо екологічних проблем, можливість проведення моніторингу і збору даних дають громадським організаціям та окремим громадянам мати можливість висказувати свою зацікавленість, а державним органам – розробити відповідний перелік таких інтересів і стимулювати підвищення ролі громадськості в процесі прийняття рішень, які можуть вплинути на стан навколишнього середовища. В статті досліджуються поняття «громадськість», «зацікавлена громадськість», а також аналізується міжнародний досвід проєктів в рамках «citizen science», які передбачають використання вченими даних, зібраних волонтерами, непрофесіоналами, спостерігачами, які не спеціалізуються в жодній певній галузі знань. Доводиться, що навіть під час повномасштабного вторгнення в Україні активно розвиваються проєкти громадянської науки, які містять не тільки наукову, а й безпекову складову. Для України це є одним з найважливіших моментів, оскільки, після війни буде гостро стояти питання щодо не стільки модернізації чи відродження старого, скільки щодо пропозицій принципово нових підходів до відновлення довкілля, в тому числі пропозицій щодо цифровізації або інших технологій у сфері збору, передачі та аналізу екологічної інформації та даних, які стосуються довкілля. Основні початкові кроки щодо екологічного відновлення країни повинні відбуватися у сфері атмосферного повітря, земельних, водних ресурсів, природно-заповідного фонду, поводження з відходами, забезпечення енергетичної безпеки та підвищення екологічної освіти і ролі громадськості в екологічних питаннях. Для вирішення проблем післявоєнного відновлення довкілля в межах нашої теми, варто зосередитися на наступних задачах забезпечення правових інструментів щодо: збору даних (у вигляді чи доступу до інформації, чи моніторингу довкілля), передачі даних (в легкій, доступній та, насамперед, сучасній формі) і аналізу даних, який повинен здійснюватися суб’єктом, котрий приймає рішення з питань, які стосуються негативного впливу на стан довкілля.Документ Економічні санкції за lex fori у контексті міжнародного приватного права(Фенікс, 2025) Смітюх, Андрій Володимирович; Smitiukh, Andrii V.В статті досліджено проблематику економічних санкцій за законодавством держави суду (lex fori) у контексті міжнародного приватного права. Визначено, що економічні санкції – це публічно-правові надімперативні норми, які передбачають обмежувальні заходи економічного впливу, що застосовуються у публічних інтересах для досягнення політичних цілей. З’ясовано склад економічних санкцій за lex fori, доведено, що економічні санкції за lex fori як надімперативні норми мають абсолютний пріоритет у правозастосуванні порівняно з будь-якими іншими нормами національного та іноземного права, незалежно від того, яке право підлягає застосуванню. Визначено основну відмінність між застереженням про публічний порядок та надімперативними нормами lex fori полягає у цілевизначенні: для публічного порядку це запобігання настання неприйнятних наслідків застосування іноземної норми, для надімперативних норм це забезпечення застосування окремих украй важливих норм lex fori.