Δόξα / Докса
Постійне посилання зібрання
Галузь і проблематика: сприяння розвиткові найширшого спектру сучасних підходів, активному їх упровадженню в дослідницьку практику та утвердженню високих стандартів університетського викладання різних дисциплін на основі досягнень сучасної філософії, філології та гуманітарних наук.
Повні тексти видання доступні на сайті Нб за посиланням:
http://lib.onu.edu.ua/doxa/
Переглянути
Нові надходження
Документ Філософсько-методологічні проблеми розробки систем підтримки рішень у медицині(Акваторія, 2024) Ляшенко, Вікторія; Lyashenko, ViktoriiaУ статті здійснено філософсько-методологічний аналіз проблем, що виникають на етапах розробки та функціонування систем підтримки рішень (СПР) у медицині. Наголошено, що хоча СПР істотно полегшують клінічну практику, забезпечують підтримку в діагностиці, лікуванні та зменшенні помилок, їхня ефективність значною мірою залежить від концептуальних засад, закладених у структуру системи. Увагу зосереджено на п’яти ключових компонентах СПР (базі знань, інтерфейсі, методах вирішення задач, пояснювальній здібності та здатності набувати знання) та проаналізовано гносеологічні та методологічні труднощі, пов’язані з кожним із них. Розглянуто питання обґрунтованості знання, узгодженості термінології, ролі експертної оцінки, проблеми формалізації та оновлення інформації. Зазначається необхідність міждисциплінарного підходу до створення СПР. Окреслено напрямки подальших досліджень у розвитку СПР та показано, що філософсько-методологічне забезпечення є не лише теоретично значущим, а й практично необхідним для побудови надійних і адаптивних СПР у сучасній медицині.Документ Природа ідеї порядку(Акваторія, 2024) Москвін, Ілля Олегович; Moskvin, Illia O.У статті здійснюється огляд ідеї порядку і його природи як засадничого принципу організації буття. Автор обґрунтовує позицію, згідно з якою порядок не є похідною мислення чи мови, а виступає іманентною природою дійсності, що передує будь-якому пізнанню й існуванню та формує саме буття. Розглядаються різні способи розуміння потенційної природи порядку – онтологічний, гносеологічний, лінгвістичний та релігійний – з метою оглянути можливі простори для визначення природи порядку. У дослідженні припускається, що порядок та його природа не просто атрибут дійсності, а й передумова її актуалізації. Дійсність і людина обмежені даним порядком. Відповідно до цього, позначається, що природа порядку має універсальні категорії, які конституюють будь-яку дійсність і буття. Однак, оскільки ця природа за межами допустимих позначень, пізнати її можливо лише за умови зміни способу дослідження. А саме – необхідно відійти від логіки як основного методу викриття та відтворення «схованого» порядку, адже вона обумовлена самим же порядком.Документ Sacred texts as a source of the Buddhist visual tradition: the Japanese iconometric corpus(Акваторія, 2024) Zolotarova, Kristina S.; Золотарьова, Крістіна СергіївнаBuddhist sacred sculpture is based on classical sacred Buddhist texts that have a history of hundreds of years of existence and transformation. The need to create such instructional texts was dictated by the necessity to preserve and transmit tradition and craftsmanship (waza no denshō, 技の伝承), including the reproduction of the ritual for creating images (sacred sculptures), from master to disciple (shishi sōjō, 師資相承). Iconometric texts are present in the cultures of most countries where Buddhism was widespread, but due to their large number and content, it is more appropriate to study them according to their country of dissemination. In this case (the first publication in a series), the focus is on the Japanese corpus, which includes: Shosetsu fudōki (諸説不同記, IXth–Xth c.), Jikkanshō (十巻抄, XIIth c.), Besson zakki (別尊雑記, XIIth c.), Kakuzenshō (覚禅抄, XIIth–XIIIth c.), and Asabashō (阿娑縛抄, XIIIth c.).Документ Ре-енчантмент у добу постностальгії: трансформації сакрального в постсекулярній культурі(Акваторія, 2024) Маслов, Іван; Maslov, IvanУ статті досліджується феномен ре-енчантменту в культурному полі пізньої модерності як реакція на втрату стабільних символічних структур. Запропоновано трактування ре-енчантменту не як повернення трансцендентного, а як культурну техніку репрезентації сакрального в умовах постсекулярності. Аналіз охоплює три модуси ре-енчантменту – онтологічний, естетичний та симулятивний – із акцентом на їхню взаємодію з постностальгією, меморіальними практиками, неоритуальними формами та ідеологічними інструментами сакралізації. Особлива увага приділяється українському контексту, де ностальгія та сакральне набувають статусу культурно-політичних механізмів у ситуації війни та травматичної втрати. Методологічно стаття поєднує критичний аналіз дискурсу, феноменологію культури та естетичну теорію. Показано, що ре-енчантмент функціонує як структурно амбівалентне явище – між символічною компенсацією і програмованою симуляцією сенсу.Документ Щодо наукової складової свідомо ненаукової картини світу(Акваторія, 2024) Шевцов, Сергій Павлович; Shevtsov, Sergii P.Стаття пропонує аналіз казки зі збірки 1001 ночі як приклад можливості виокремлення специфічної картини світу, яку цей текст містить. Наявність у тексті казки картини світу, яка може вважатися науковою, обумовлена тим фактом, що така картина світу заснована на певному праворозумінні, вона може дати певну інформацію про правову та соціальну орієнтацію того часу (ісламське право часів мамлюцького султанату у Єгипті), що веде до можливості встановити основні онтологічні засади сприйняття світу того часу. Особливість ісламського права дозволяє розглядати його як науку, яка поєднує соціальний світ із загальним устроєм всесвіту. Аналіз показує, що тогочасне розуміння всесвіту вбачає прямі причинні зв’язки між матеріальним (і соціальним) світом та вищим світом (Богом). Ці світи утворюють єдиний простір, хоча їхня єдність не доступна безпосередньому спогляданню. Казка, вірогідно, створена з метою затвердження певної ідеології. Головна мета такого тексту полягає в поширенні погляду, що виконавчі інститути мамлюцького султанату діють в повній узгодженості з ісламським правом та волею Бога. За нібито звичним кримінальним сюжетом розгортається намагання влади затвердити свою легітимність через доведення того факту, що її виконавчі органи діють відповідно до волі вищих сил.Документ Концепція політичного Карла Шмітта(Акваторія, 2024) Кіпаренко, Костянтин Сергійович; Kiparenko, Kostiantyn S.Автор статті звертається до ширшого контексту, в якому поняття політичного Карла Шмітта набуває свого повного змісту, а саме до концепції політичного як такого. Концепція політичного Шмітта виходить за межі окремого поняття, тому що інтегрує критику ліберальної демократії з боку Шмітта, політичну теологію Шмітта, власне визначення поняття політичного Шмітта, а також теорії суверенітету, надзвичайного стану та партизана Шмітта. Ось – декілька ключових аспектів концепції політичного Шмітта: Дихотомія друга і ворога: Шмітт стверджує, що політичне визначається через конфлікт, де ворог грає критичну роль у визначенні ідентичності спільноти. Ця дихотомія є динамічною, оскільки змінюється у контексті різних криз і нових загроз. Суверенність: Суверен – це особа, спроможна приймати виключні рішення у надзвичайних ситуаціях. Для Шмітта, суверен не лише управляє, а й формує нову політичну реальність, що доповнює традиційне розуміння політичної влади. Надзвичайний стан: Важливою складовою концепції є надзвичайний стан, який демонструє, як політичний порядок може оновлюватися завдяки кризам. Це підкреслює, що право часто підпорядковане політиці, і легітимність може виходити за межі формальної законності. Партизанська війна: Цей новий тип конфлікту підриває традиційні уявлення про політику, вимагаючи переосмислення і механізмів підконтрольності. Партизанська війна як форма опору ставить під сумнів класичні моделі війни і миру, змушуючи політичні спільноти адаптувати свої стратегії.Документ Критична рецепція П. М. Біциллі культурно-історичних поглядів Шпенглера(Акваторія, 2024) Ковальова, Ніна Іванівна; Левченко, Віктор Леонідович; Kovalova, Nina I.; Levchenko, Viktor L.У статті розглянута науковий доробок П. М. Біциллі, який значний час своїй діяльності викладав в університеті та інших вищих навчальних закладах Одеси. Акцентуються його концептуальні положення, що перебували у тренді тих змін, які відбувались в царині гуманітаристиці протягом ХХ століття, в науках про культуру зокрема. Автори звертають увагу на методологічні розробки Біциллі, який стверджує необхідність позбавлення від спекулятивних конструкцій, з одного боку, та позитивістського спрощення в дослідженнях культури. Він будує своєрідну концепцію морфології культури, перегукуючись тим самим з культурно-історичними поглядами О. Шпенглера. Біциллі піддає критичному аналізу концептуальні засади філософії культури Шпенглера і одночасно спирається на елементи категоріального апарату, що використовує Шпенглер. До статті додаються авторські переклади українською двох рецензій Біциллі на основні твори Шпенглера.Документ Міф як форма проєктивності: неокантіанська концепція Е. Кассірера(Акваторія, 2024) Сумченко, Ірина В'ячеславівна; Готинян-Журавльова, Віталія Віталіївна; Sumchenko, Iryna V.; Hotynian-Zhuravlova, Vitaliia V.У статті досліджується філософська інтерпретація міфотворчості в межах неокантіанської концепції Е. Кассірера, де міф розглядається як форма проєктивності – символічна структура, за допомогою якої суб’єкт активно проєктує смисл на реальність, а не пасивно відображає її. Також аналізуються ключові характеристики міфу, такі як його емоційна інтенсивність, наративна структура та метафорична природа. Особливу увагу приділено актуальності концепції Е. Кассірера для аналізу сучасних явищ, зокрема політичної міфології та міфотворчості в цифрову добу, демонструючи її інструментальну цінність для розуміння сучасних символічних структур.Документ Immanuel Kant’s ‘experiment of pure reason’(Акваторія, 2024) Raikhert, Kostiantyn V.; Райхерт, Костянтин ВільгельмовичThe paper exposes the specificity of Immanuel Kant’s concept of the ‘experiment of pure reason’ as outlined in the preface to the second edition of his ‘Critique of Pure Reason’. Kant considered the experiment of pure reason a synthetic method of metaphysics, which could be regarded as a scientific method if metaphysics were considered a genuine science of speculative pure reason. This method involves generating a conjecture that could catalyst a revolution in metaphysics and elevate it to an authentic science through which reason (Vernunft) can concise the world, much like mathematics or natural science (physics). The essence of the experiment of pure reason is to distinguish between things as phenomena, that is, the objects of experience and understanding (Verstand) and things in themselves, which, although unknowable, give rise to the principle of the unconditioned that harmonises the parts of human cognition.Документ У моції у процесах пізнання: концепція Дж. Метьюза(Акваторія, 2024) Москвін, Ілля Олегович; Moskvin, Illia O.Комплексний підхід дослідження Дж. Метьюза розглядає сучасний спосіб вивчення емоцій у сфері когнітивної психології. Освітлюються передові новації та висновки одразу різних галузей дослідження емоцій у пізнанні. Стаття розглядає новітні підходи до розгляду природи емоційних станів та їхнього взаємозв’язку з такими складовими як: характер, темперамент, пізнання, особистість та вплив процесу вибору на формування емоцій. Увага зосереджується на аналізі двох підходів, зазначених Дж. Метьюзом – нейрозбудження та дизайну, ілюструючи сучасний стан проблематики як структурно-функціональний.Документ Татуювання: культурологічне значення(Акваторія, 2024) Сечко, Андрій; Sechko, AndriiТату є невід’ємною частиною людської культури: одним з перших проявів креативу та творчих зусиль у людини як виду; воно мало і має провідне місце в багатьох традиціях народів світу. Але зараз, ставлення суспільства до татуювання та людей, які мають малюнки на тілі – негативне, як до маргінального та антисоціального явища. Це пов’язано із тим, що татуювання, дійсно, довгий час не сприймалося, через своєрідні естетичні переконання та релігійні заборони.Документ Сакральне чи декоративне? (Зміна функцій буддистської пластики в XVII столітті)(Акваторія, 2024) Золотарьова, Крістіна Сергіївна; Zolotarova, Kristina S.Одними з контроверзійних для атрибуції культурних артефактів буддистського мистецтва є сакральна пластика XVII століття. Саме в цей час у країнах Східної Азії, незважаючи на різні соціально-історичні та світоглядні процеси, буддистське мистецтво стає значно більш декоративним і доступним для більшої кількості людей. Сакральна пластика виглядає сакральною, але перестає бути уніфікованим, храмовим елементом буддистського мистецтва. Її іконографія майже наслідує закриту для загалу систему канонів, але її функції все більше зміщуються в площину декоративного, у сферу краси. У цьому дослідженні запропоновано новий етап диференціації буддистського мистецтва, що дозволить у майбутньому краще зрозуміти структуру його безмежного універсуму і потенційно вплинути на незаконну торгівлю творами мистецтва.Документ Українське образотворче мистецтво у сучасному виставковому проекті: досвід спротиву(Акваторія, 2024) Ковальова, Ніна Іванівна; Левченко, Віктор Леонідович; Kovalova, Nina I.; Levchenko, Viktor L.У статті розглянуто репрезентування українського мистецтва у сучасному світовому музейному просторі. Особливу увагу автори звертають на художні практики останнього століття. Важливою є ідея поєднання художніх та соціально-історичних трансформацій. На думку авторів, українське образотворче мистецтво виступає як своєрідний «архів» епохи, що фіксує та реагує на карколомні історичні події та зміни. Показовою для артикуляції зазначених ідей була виставка «Калейдоскоп історій. Українське мистецтво 1912–2023», що відбулася у дрезденському музею Альбертінум влітку 2023 року. Мистецьке дзеркало дало можливість залучити глядачів до міркувань про складні шляхи формування української ідентичності. При зіткненні з непроговореним та складним саме мистецтво запрошує глядача пройти шлях зібраних по крихтці досвідів та історій, що описують різноманітну, але спільну історію України.Документ Діалектична теологія Карла Барта: трансцендентне і іманентне(Акваторія, 2024) Бевзюк, Наталя Петрівна; Bevzyuk, Natalia P.Трансцендентність – це філософська і теологічна концепція кінцевого, яка відділена онтологічним розривом (diastasis) від того, що вона звільнює від себе і приводить у буття. Зазвичай цей термін використовують як різницю між надприроднім і особистим буттям. Те, що є трансцендентним, не може бути під чимось контролем, тобто трансцендентність не дозволяє навіть визначити себе. Протилежністю трансцендентності є концепція іманентності. Іманентність описує ситуацію, яка розглядається як та, що знаходиться в межах можливого досвіду і знання. Трансцендентність – це той «потойбічний» принцип, який, завдяки людині, виходить за межі своєї природи. Це називається трансцендуючим актом. Не існує повністю трансцендентного або іманентного. У статті проводиться аналіз онтологічних засад взаємодії трансцендентного і іманентного в теології Карла Барта як необхідної умови формування віруючої особистості. Людина розглядається як місце зустрічі трансцендентного і іманентного, як система об’єктивного духу, яка безпосередньо пов’язана з актуальною необхідністю людської самості, вираженої в епістемологічній системі рефлексуючої особистості. Трансцендентне розглядається як акт віри, який впливає на духовний світ людини.Документ Погляд на насильство у еко-просторі(Акваторія, 2024) Шевцов, Сергій Павлович; Shevtsov, Sergii P.Будь-яка істота, здатна поставити перед собою питання про власну природу (така, яка потребує самопізнання, або така, яка шукає підтвердження внутрішнього переконання), змушена шукати вирішення цього питання у своєму ставленні до зовнішніх предметів. Сукупність зовнішніх об’єктів, взяту у тому відносинах одне одному, можна позначити як простір (матеріальний, соціальний, символічний). Формою самоствердження у разі виявляється оволодіння цим зовнішнім простором. Первинною, тобто примітивною, прямою та грубою формою такого оволодіння простором є захоплення, яке передбачає насильство. Таким чином, пробудження самосвідомості та потреба в ідентифікації потребує агресивних дій по відношенню до зовнішнього світу. Насильство веде до порушення існуючого еко-простору та здійснює його реорганізацію, і за рахунок цього одночасно затверджує статус того, хто його здійснює. Як правило, воно веде до створення центрованої системи, яка постійно потребує вживання сили для її підтримки. Такий погляд дозволяє визначити, які існують форми пізнання чи утвердження суб'єктом своєї сутності, а також визначити функціонування насильства та альтернативи йому.Документ Концепт «Середньовіччя» в культурології: тематизація та особливості інтерпретації(Акваторія, 2024) Сумченко, Ірина В'ячеславівна; Готинян-Журавльова, Віталія Віталіївна; Sumchenko, Iryna V.; Hotynian-Zhuravlova, Vitaliia V.У статті досліджується поняття Середньовіччя як специфічної епохи в історії європейської цивілізації та його відображення в культурологічній думці. Розглядаються різні підходи до вивчення Середньовіччя, які сформувалися в культурології, а також способи інтерпретації цієї епохи у зв’язку з її релігійною, соціальною та інтелектуальною спадщиною. Особлива увага приділяється динаміці уявлень про Середньовіччя, його впливу на сучасну культуру та проблематиці осмислення його місця в загальноісторичному контексті. Порушується питання міфологізації Середньовіччя та виникнення нових інтерпретацій цього періоду в сучасному культурологічному аналізі.Документ Філософська біографістика в сучасній Україні: теорія та практики(Акваторія, 2024) Голубович, Інна Володимирівна; Golubovych, Inna V.Представлена спроба реконструкції становлення філософської біографістики в сучасній Україні, починаючи з 1990-х років. Доведено, що саме у вітчизняній філософській традиції плідно розвивається даний напрямок як на теоретично-концептуальному рівні, так і в розмаїтті практичних проектів, що реалізуються в науковому та публічному просторах.Документ Logic, rhetoric, and heuristic as argumentation theories: an outline(Акваторія, 2024) Raikhert, Kostiantyn V.; Райхерт, Костянтин ВільгельмовичThe study speculates about logic, rhetoric and heuristics as kinds of argumentation theory. Contemporary argumentation theories are informal logics, and it takes work to distinguish between them. The ultimate aim of traditional formal logic is to study proofs and refutations as logical forms, i.e., argumentation, so traditional logic can be seen as an argumentation theory. Classical and non-classical formal logics have traditional formal logic at their core. It allows them to be seen as argumentation theories. Rhetoric uses argumentation as a means of persuasion, and argument is understood much more broadly in rhetoric than in logic, leading to the practical indistinguishability of rhetoric and argumentation theory. In R. Inhetveen’s conception of heuristics, heuristics is understood as argumentation, which allows us to present heuristics (as a specific scientific discipline) as a theory of argumentation.Документ Основи історії його розвитку. Розділ VII. Походження метафізики (Переклад з німецької Сергія Шевцова)(Акваторія, 2023) Єгер, Вернер; Yaeger, Werner; Шевцов, Сергій Павлович; Shevtsov, Sergii P.У сьомому розділі Вернер Єгер розглядає історію створення Арістотелевої Метафізики. Автор наполягає на тому, що Метафізика не є єдиним твором, який автор творив і останні роки життя і не встиг закінчити. Він проголошує, що Метафізика – це збірка текстів різних років, різних періодів життя Арістотеля, об’єднаних редакторами за змістом. Тобто Метафізика складається з певних шарів, які можливо розподілити за хронологією та висловленою в них філософською позицією. Автор робить ретельний текстовий та змістовний аналіз для доведення свого ствердження. Він припускає, що сам Арістотель міг використовувати свої ранні нотатки в пізній період та включати їх в корпус своїх пізніх лекцій з Метафізики. Разом з тим, корпус сучасної Метафізики містить частини, які аж ніяк не належать самому Арістотелю.Документ Передмова до перекладу розділу VII книги Вернера Єгера Арістотель. Основи історії його розвитку(Акваторія, 2023) Шевцов, Сергій Павлович; Shevtsov, Sergii P.Книга Вернера Єгера Арістотель. Основи історії його розвитку стала значною подією у історії дослідження Арістотеля. Ця книга визначила загальний хід розвитку та напрямок пошуку дослідників Арістотеля та стародавньої грецької філософії на сто років. Дана публікація представляє переклад сьомого розділу цієї книги, присвяченій історії створення Арістотелем свого найбільш вагомої роботи – Метафізики. Автор показує, що Арістотель, спочатку вважав себе платоніком та послідовником Платона і перший варіант Метафізики був присвячений уточненню низки положень платонізму. Пізній варіант носив інший характер, в ньому Арістотель вже свідомо протиставляв власний погляд як філософії Платона, так і його спадкоємцям по Академії.