Метаморфози в українській новелістиці XX в.

Abstract

Як сонет у поезії, новела в прозі є мірою згущення художньої енергії, яка концентрується на мінімальній площі. В оповіданні ця площа більша від новели, в етюді — менша. Проте в усіх випадках панує один закон, який діє на рівні епізодів і в розлогому романі, — закон тотального підпорядкування часточки, мікрообразу — цілому. Тільки в романі це повторюється багатократно. А в малій прозі — одноразово. В романі час тече, в новелі вибухово згоряє. Новелістична стислість — це наслідок зосереджуючої миті життя та особливих композиційно-стилістичних прийомів, які щільно сполучаюь образи, аби викликати швидкоплинний спалах думки, почуття, настрою, вичарувати цілокупне враження від душевного стану чи грані характеру дійової особи.