Таксономізація протиріччя в лінгвістиці

Abstract

У статті розглядаються міждисциплінарні особливості феномена „протиріччя” (а саме: у філософії, соціології, психології, когнітивістиці). З точки зору останньої пропонується логікосемантичнa таксономізація типів, видів і класів протиріччя. Найбільша увага приділяється контрадикторності як лінгвокогнітивному явищу, яке рефлектується в мові у вигляді складносурядного речення протиставності / адверсативності (паратаксис) та складнопідрядного речення допустовості / концесивності (гіпотаксис).

В статье рассматриваются междисциплинарные особенности феномена „противоречие” (а именно: в философии, социологии, психологии, когнитивистике). С точки зрения последней предлагается логико-семантическая таксономизация типов, видов и классов противоречия, где наибольшее внимание уделяется контрадикторности как лингвокогнитивному явлению, проявляющему себя в языке в виде сложносочиненного предложения с противительными / адверсативными отношениями (паратаксис) и сложноподчиненного предложения с отношением уступки / концессивности (гипо- таксис).

This paper presents interdisciplinary peculiarities of contradiction in philosophy (as the origin of any development), in sociology (as the generator of social struggle), in psychology (as intersubjective conflict collision) and in cognitive science (the last focused on the inner emotional and intellectual state of a human being). The cognitive contradiction has a complicated taxonomy organization and is reflected in speech as a logico-grammatical category of contradictory relations. They reveal lack of correspondence between proper and real facts and can be performed in word combinations, simple, compound or complex sentences. The last two syntactic constructions being the main structural representatives of contradiction, we distinguish adversative relations in parataxis and those of concession in hypotaxis. The difference between these two structures lies in cognitive perception based on epistemological factors of „knowledge” and „understanding”. As the cognitive contradiction shows incompatibility of two denotational situations, we consider it to be of lingua-cognitive nature which appears in homo mentalis’s mind as the result of the cognitive dissonance and which has external expression only with the help of a language. There’s no contradiction in the physical world; it doesn’t exist separately from people’s activity but it exists in their internal and external (social) perception of this world.