DSpace Collection:http://dspace.onu.edu.ua:8080/handle/123456789/72822024-03-29T05:07:37Z2024-03-29T05:07:37ZПроблематика та поетика сучасного мультикультурного роману (К. Ісігуро, Й. Тавада)Ланова, Вікторія ВолодимирівнаLanova, Viktoriia V.http://dspace.onu.edu.ua:8080/handle/123456789/370192023-12-19T19:48:12Z2023-01-01T00:00:00ZTitle: Проблематика та поетика сучасного мультикультурного роману (К. Ісігуро, Й. Тавада); Problems and poetics of a contemporary multicultural novel (K. Ishiguro, Y. Tawada)
Authors: Ланова, Вікторія Володимирівна; Lanova, Viktoriia V.
Abstract: Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії зі спеціальності 035 Філологія (03 Гуманітарні науки). Одеський національний університет імені І. І. Мечникова. Одеса, 2023. 239 с.
Наукову працю присвячено дослідженню проблематики романів та поетикальних особливостей прози К. Ісігуро та Й. Тавади, сучасних мультикультурних письменників японського походження. В результаті дослідження розроблена типологія письменників культурного пограниччя, виявлено проблемне коло питань, а також стилістичні особливості прози мультикультурних письменників.
Актуальність дисертаційної роботи полягає в тому, що остання є першим комплексним дослідженням прози мультикультурних авторів в українському літературознавстві. Нами, зокрема, було проведено цілісне дослідження творів К. Ісігуро та романної прози Й. Тавади, творчість якої досі не висвітлювалась в працях вітчизняних філологів, з позицій мультикультуралізму, постколоніальнізму, постмодернізму та метамодернізму. Використанні нами методи імагологічного та компаративного аналізу текстів досліджуваних авторів допомогли виявити спільні риси англійського, німецького та японського концептуальних просторів. Творчість авторів культурного пограниччя, так званих, гібридних та мультикультурних письменників, допомагає в навігації сучасним літературним простором, який, тяжіючи до інклюзивності не таких, чужих, або просто інших, сприяє активізації міжкультурного діалогу та актуалізації гуманістичних принципів. Квінтесенцією роздумів щодо актуальності класичного гуманізму в межах поліетнічного, мобільного та хаотичного світу, вимушеного кипіти в «плавильному котлі», стало народження нової філософії – «нового гуманізму» та метамодернізму з характерним для останнього зверненням до афекту та такого явища, як «нова щирість».
Мета дисертаційної праці – виявити проблемно-тематичний ракурс творів письменників та особливостей авторської поетики в контексті ідей мультикультуралізму, постколоніалізму та глобалізації.
Джерельною базою дослідження слугують романи мультикультурних письменників японського походження, які належать до англійського та німецького літературних просторів (від 1980-х і до 2020-х), із-поміж яких було опрацьовано 8 романів (повний перелік літературних зразків подано у списку використаної літератури).
Наукова новизна запропонованої праці полягає в тому, що це перше ґрунтовне та узагальнююче компаративне дослідження особливостей прози К. Ісігуро та Й. Тавади в сучасному українському літературознавстві, в якому розкриваються спільні риси творчого методу мультикультурних письменників. Уперше було здійснено комплексний аналіз романної творчості К. Ісігуро та Й. Тавади в контексті проблем міжкультурної комунікації та пошуку ідентичності. Також уперше було розглянуто вплив японської літературної традиції на формування англомовної та німецькомовної прози. Особлива увага при цьому приділяється етнокультурним імагообразам та формуванню стереотипного бачення чужої, іншої культури. Запропоновано власну класифікацію авторів, що створюють свої твори на просторах культурного пограниччя, а також моделі взаємодії культур в художній площині. До наукового обігу було введено нові поняття, які полегшують подальше дослідження мультикультурної прози та розширюють існуючі знання про імідж мультикультурних письменників.
Теоретичне значення здійсненого дослідження полягає у вагомому внеску в сучасне українське літературознавство в цілому та такі галузі знань, як мультикультуральні, постколоніальні та імагологічні студії зокрема; у розширенні термінологічного апарату, необхідного для всебічного дослідження природи мультикультурної прози; в узагальненні культурологічних знань, які допомагають розкрити особливості японського, англійського та німецького національного характеру; у представленні всеохоплюючої типології сучасних мультикультурних авторів.
Практичне значення полягає в можливості використання зібраного матеріалу в лекційних та практичних курсах з новітньої англійської та німецької літератури. Окремі результати можуть також бути використанні у викладанні культурологічних дисциплін, а також укладанні термінологічних словників, присвячених мультикультурним та глобалізаційним процесам.; The thesis is submitted for attaining the Doctor of Philosophy degree in speciality 035 Philology (03 Humanities). Odesa I. I. Mechnikov National University, Odesa, 2023. 239 p.
The thesis is devoted to the study of the problems of the novels and poetic features of the prose created by K. Ishiguro and Y. Tawada, contemporary multicultural writers of Japanese origin. As a result of the study, a typology of the cultural borderline writers has been developed and a problematic range of issues has been revealed, as well as stylistic features of the multicultural writers’ prose.
The topicality of our research in based on the fact that it is the first comprehensive study of the multicultural prose in Ukrainian literary studies. Іn particular, we conduct an all-encompassing study of the works written by K. Ishiguro and the novelistic prose created by Y. Tawada, whose literary heritage has not been covered in the works of domestic philologists, from the standpoint of multiculturalism, postcolonialism, postmodernism and metamodernism. The methods of imagological and comparative study of the texts under analysis, help us to reveal common features, peculiar to the English, German, and Japanese conceptual spaces. The creativity of the cultural borderline authors, the so-called hybrid and multicultural ones, helps scholars in navigating the modern literary space, which, tending to the inclusiveness of those who may seem different, foreign or simply other, contributes to the activation of intercultural dialogue and the actualization of humanistic principles. The reflections on the relevance of classical humanism within multi-ethnic, mobile and chaotic world, forced to boil in a «melting pot» have given birth to a brand new philosophy – «new humanism» and metamodernism, with its characteristic appeal to the state of affect and such a phenomenon as «new sincerity».
The aim of the research is to reveal the problematic and thematic perspectives of the writers’ works and the features of the author’s poetics in the context of the ideas of multiculturalism, postcolonialism and globalization.
The source base of the study is the novels written by multicultural writers of Japanese origin, belonging to the English and German literary spaces (from the 1980s to the 2020s) from which 8 novels were processed (a full list of works is given in the list of used sources).
The novelty of the research lies in the fact that it is the first thorough and comprehensive comparative study of the features of the prose created by K. Ishiguro and Y. Tawada, carried out in contemporary Ukrainian literary studies. It should be mentioned that the study also reveals the common features of the creative method of multicultural writers. For the first time, a comprehensive analysis of the novels written by K. Ishiguro and J. Tawada has been undertaken in the context of the problems of intercultural communication and the search for an identity. Moreover, the influence of the Japanese literary tradition on the formation of English- and German-language prose has been taken into consideration.
Particular attention is paid to ethnocultural images and the formation of a stereotypical vision of a foreign or other culture. Our own classification of the authors, who create their works in the spaces of the cultural borderline, as well as the models of the interaction of cultures within the artistic space, is proposed. It is worth noting that new concepts have been introduced into the scientific circulation, which make the further study of multicultural prose easier and expand the existing knowledge about the image of multicultural writers.
Theoretical value of our study consists in a significant contribution to contemporary Ukrainian literary studies in general and such fields of knowledge as multicultural, post-colonial and imagological studies in particular; in the development of the terminological apparatus necessary for a comprehensive study of the nature of multicultural prose; in the generalization of the cultural knowledge, which helps to reveal the peculiarities of the Japanese, English and German national character; in presenting a comprehensive typology of contemporary multicultural authors.
The results of the study and collected material may find practical application in lectures and practical courses on contemporary English and German literature. The separate results can also be implemented in the teaching of cultural disciplines, as well as in compiling terminological dictionaries dedicated to multicultural and globalization processes.2023-01-01T00:00:00ZВербальні та паравербальні засоби реалізації стратегії мітигації в англомовному художньому дискурсіДеде, Юлія ВолодимирівнаDede, Yuliia V.http://dspace.onu.edu.ua:8080/handle/123456789/370172023-12-19T19:19:22Z2023-01-01T00:00:00ZTitle: Вербальні та паравербальні засоби реалізації стратегії мітигації в англомовному художньому дискурсі; Verbal and paraverbal means realizing the communicative strategy of mitigation in English fictional discourse
Authors: Деде, Юлія Володимирівна; Dede, Yuliia V.
Abstract: Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії (PhD) за спеціальністю 035 Філологія. Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова, м. Одеса, 2023.
Дисертація присвячена дослідженню вербальних та паравербальних засобів реалізації стратегії мітигації в англомовному художньому дискурсі. У фокусі роботи перебуває мітигація як комунікативна стратегія, спрямована мінімізувати порушення території партнера з комунікації за рахунок модифікації значення пропозиції, зниження категоричності або ухильності. Основу роботи складає ілюстративний матеріал з художніх творів американських та британських письменників 21 століття та із сучасних англомовних фільмів, що містять комунікативні вияви мітигації.
Теоретичну основу роботи становлять праці з комунікативної лінгвістики (Ф. С. Бацевича, Л. Р. Безуглої, І. А. Бехти, С. А. Жаботинської, Т. Ю. Ковалевської, І. М. Колегаєвої, В. А. Кухаренко, Г. І. Приходько, А. П. Романченко), прагмалінгвістики (С. Блюм-Калка, Дж. Каспера, Б.Фрейзера, Дж. Ліча, В. Б. Великороди, І. О. Ківенко, І. Б. Морозової, А. П. Романченко), когнітивної лінгвістики (Ф. С. Бацевича, Л. Р. Безуглої, І. А. Бехти, Н. О. Бігунової, Х. Кларка, Т. Ковалевської, Н. Кондратенко, Р. Ленекера, С. Шабат-Савки, І. Шевченко), паралінгвістики (Н. Ю. Бутенко, А. В. Жуковської, К. А. Кендона, Т. Ю. Ковалевської, О. М. Мельник, М. Непа, Т. Осіпової, О. О. Селіванової, І. І. Сєрякової, Л. В. Солощук, О. М. Трумко).
Наразі негайного вивчення потребують когнітивно-прагматична природа явища мітигації; комунікативні ситуації, в яких мовці вдаються до мітигації; співвіднесення мітигації із суміжними явищами, вербальні та паравербальні шляхи віддзеркалення мітигації у мовленні; комунікативні тактики мітигації, що стало поштовхом для пропонованого дослідження.
В дисертації встановлено співвідношення терміну мітигації із суміжними термінами ввічливість, некатегоричність, хеджування та евфемізація, надано власне визначення явища мітигації як комунікативної стратегії негативної ввічливості.
Контекстуально-інтерпретаційний аналіз діалогічних контекстів художнього дискурсу, в яких персонажі пом’якшують загрозливі для «обличчя» висловлення, уможливив укладання класифікації загрозливих для «обличчя» мовленнєвих актів, що у ввічливому спілкуванні потребують пом’якшення: 1) незгода з думкою співрозмовника, 2) негативна оцінка адресата або його вчинків, 3) докор, 4) відмова, 5) погана новина, 6) прохання, 7) порада, 8) промісив, 9) ухилення від відповіді, 10) завершення спілкування.
В роботі запропонована встановлено, що мітигація загрозливих для «обличчя» мовленнєвих актів відбувається за допомогою комунікативних тактик зниження категоричності, часткової згоди, вибачення, жалкування, подяки, позитивної оцінки, обіцянки, «туманної» відповіді, непрямого вираження загрозливого для «обличчя» акту, які спрямовані на зниження ризику суперечки, запобігання або усунення конфлікту і підвищення ефективності комунікативних дій.
Спостереження над паравербальною поведінкою персонажів англомовного кінодискурсу уможливило створення реєстру паравербальних ознак, які увиразнюють мовленнєві вияви мітигації: фонаційні (уповільнення темпу, заїкання, велика пауза, тиха гучність), пантомімічні (заперечне хитання головою, опущена голова, підйом брів), мануальні (піднесення руки до рота, розведення руками), мімічні (посмішка, примруження) та ситуаційно-конфігураційні (зітхання, погляд) тощо.
Проведений аудиторський та електроакустичний аналіз інтонаційно-просодичних засобів вираження мітигації дає підстави стверджувати, що загалом тональні всіх мітигативних фраз вищі за середні показники кінодискурсу. Гучність (інтенсивність) мітигативних фраз є середньою і незначно коливається в залежності від типу тактики. Показники тривалості мітигативних фраз виявляють значну гендерну залежність. Мітигативні фрази в жіночому виконанні значно довші за фрази в чоловічому виконанні.
Аудиторський та електроакустичний аналіз також уможливив встановлення диференційних просодичних ознак мітигативних тактик. Виявилося, що тактика непрямого вираження інтенції характеризується найдовшими репліками і тому завжди має шкалу (низхідну, висхідну або рівну), яка переважно поєднується з висхідним тоном, вирізняється високим тональним рівнем і трохи уповільненою швидкістю вимовляння. Фрази «туманної» відповіді вирізняються дещо зменшеною гучністю. Тактика позитивної оцінки характеризується найбільшою варіативністю ядрових тонів, вжитих у фразах, та уповільненням швидкості вимовляння. Тональний рівень вимовляння фраз позитивної оцінки має гендерну залежність: у мовленні жінок він є високим, а у мовленні чоловіків – середнім. Тільки для тактики жалкування характерним виявився висхідно-низхідний тон. Фрази жалкування характеризуються варіативністю шкал: низхідною, висхідною, ковзною та скандентною. Тональний рівень фраз жалкування теж має гендерну залежність: жінки оформлюють ці фрази високим, а чоловіки – середнім тональним рівнем. Тактики обіцянки найчастіше серед усіх тактик оформлюються низхідним ядровим тоном. Фрази обіцянки вирізняються вузьким тональним діапазоном і трохи прискореною швидкістю вимовляння. Фрази тактики вибачення є найкоротшими, тому вони не мають передтермінального контуру, їх тональний діапазон є вузьким, а швидкість уповільненою. На відміну від інших тактик, фрази часткової згоди вирізняються вузьким діапазоном, їм притаманний прискорений темп. Для тактики зниження категоричності характерною є мелодійна варіативність: різноманітні ядрові тони поєднуються з низхідною, висхідною або рівною шкалою.; Dissertation for Doctor of Philosophy Degree (Ph.D.): Specialty 035 Philology. Odesa I.I. Mechnikov National University, Odesa, 2023.
The dissertation is devoted to the research of verbal and paraverbal means realizing the communicative strategy of mitigation in English fictional discourse. The work is focused on mitigation as a communicative strategy aimed at minimizing the violation of the communication partner's territory by modifying the value of the proposition, reducing categoricalness, or evasion. The work is based on the illustrative data from literary works by American and British writers of the 21st century and from modern English-language films, which include the communicative manifestation of mitigation.
The theoretical foundations of the research are based on the scientific works in communicative linguistics (F. S. Batsevich, L. R. Bezugla, I. A. Bekhta, S. A. Zhabotynska, T. Yu. Kovalevska, I. M. Kolegaeva, V. A. Kuharenko, G. I. Prykhodko, A. P. Romanchenko), pragmatics (S. Blum-Kulka, G. Kasper, B. Fraser, G. Leech, V. Velykaroda, I. O. Kivenko, I. B. Morozova, G. O. Oliynyk, A. P. Romanchenko), cognitive linguistics (H. Clark, R. Langacker, F. Bacevich, L. R. Bezugla, I. A. Bekhta, N. O. Bigunova, T. Kovalevska, N. Kondratenko, S. Shabat-Savka, I. Shevchenko), paralinguists (K. A. Kendon, M. Knapp, N. Yu. Butenko, A. V. Zhukovska, T. Yu. Kovalevska, O. M. Melnyk, T. Osipova, O. O. Selivanova, I. I. Seryakova, L. V. Soloschuk, O. M. Trumko).
Research needs to be performed towards the cognitive-pragmatic nature of the mitigation phenomenon, communicative situations in which speakers use mitigation, correlation of mitigation with related phenomena, verbal and paraverbal ways of mitigation manifestation in speech, communicative tactics of mitigation, so far lacking in the linguistic literature.
This paper reports on the relationship between the term mitigation and the related terms, such as politeness, non-categoricalness, hedging and euphemization. A definition of mitigation phenomenon as a communicative strategy of negative politeness has been provided.
A contextual-interpretive analysis of literary dialogical contexts from the fiction discourse, in which characters mitigate the "face-threatening" speech acts, has enabled the author to compile a classification of "face-threatening" speech acts that need to be mitigated in polite communication: 1) disagreement with the interlocutor’s opinion, 2) negative evaluation of the addressee’s or their actions, 3) reproach, 4) refusal, 5) breaking bad news, 6) request, 7) advice, 8) promise, 9) topic avoidance, 10) completion of communication exchange.
The paper offers the author’s own classification of face-threatening speech acts that need to be mitigated in polite communication. It has been established that mitigation of face-threatening speech acts occurs with the help of communicative tactics of reducing categoricalness, partial agreement, apology, regret, gratitude, positive evaluation, promise, vague answer, indirect expression of the face-threatening act, all of which are aimed at reducing the risk of a confrontation, conflict prevention and conflict elimination, as well as enhancing of the effectiveness of communicative actions.
Observations over the paraverbal behavior of personages of the English film discourse enabled the author to determine the register of paraverbal signs that reinforce the speech manifestation of mitigation: phonation (slowing down the pace, stuttering, long pause, low volume), pantomimic (shaking the head in disagreement, lowering the head, raising the eyebrows), manual (raising the hand to the mouth, spreading hands), facial expressions (smile, squint) and situational-configurational (sigh, look) paraverbal means.
Carried out auditory and electroacoustic analysis of intonation and prosodic means of mitigation have been helpful to conclude that on the whole the pitch of all mitigating phrases is higher than the average parameters of film discourse. The volume (intensity) of mitigating phrases is average and varies slightly depending on the type of tactics. Duration indicators of mitigating phrases are determined by the speaker’s gender. Mitigating phrases uttered by women are much longer than those uttered by men.
Auditory and electroacoustic analyses have also been helpful to establish differential prosodic features of mitigation tactics. The tactics of indirect intention has proved to be made of the longest cues and therefore it always includes a scale (descending, ascending or level), which is mostly combined with a rising tone; this tactics is also distinguished by a high pitch level and a slightly slower speech tempo. The phrases constituting the tactics of a vague answer are distinguished by a slightly reduced intensity. The tactics of positive evaluation is characterized by the greatest variability of nuclear tones and slowing down the speech tempo. The pitch level of the phrases that constitute positive evaluation has a gender dependence: it is high in the female speech, and medium in the male speech. The tactics of regret is mostly framed with the Rising-Falling tone, unusual for other tactics, and various scales: descending, ascending, sliding and scandent. The phrases that make up the tactics of regret have different pitch level, determined by the speaker’s gender: women utter these phrases on a high pitch, while men utter them on a medium pitch. The tactics of promise is mostly framed with The Low Fall, it is characterised by a narrow voice range and a slightly accelerated speech tempo. Apology tactics phrases are the shortest, so they have no pre-terminal contour, their pitch range is narrow, and their speech tempo is slow. Unlike other tactics, phrases of partial agreement are characterized by a narrow voice range and accelerated tempo. The tactics of reducing categoricalness is characterized by melodic variability: various nuclear tones are combined with a descending, ascending or level scales.2023-01-01T00:00:00ZВербальні засоби об’єктивації привабливості асертивної героїні в канонічному англомовному жіночому романі (на матеріалі романів Дж. Остін «Гордість та упередження» та Х. Філдінг «Щоденник Бріджет Джонс»)Репушевська, Ірина ІгорівнаRepushevska, Iryna I.http://dspace.onu.edu.ua:8080/handle/123456789/370162023-12-19T18:57:18Z2023-01-01T00:00:00ZTitle: Вербальні засоби об’єктивації привабливості асертивної героїні в канонічному англомовному жіночому романі (на матеріалі романів Дж. Остін «Гордість та упередження» та Х. Філдінг «Щоденник Бріджет Джонс»); Verbal means of objectivizing the assertive heroine’s attraction in the canonical English feminine novel (based on the novels «Pride and Prejudice» by J. Austen and «Bridget Jones’s Diary» by H. Fielding)
Authors: Репушевська, Ірина Ігорівна; Repushevska, Iryna I.
Abstract: У роботі розглядається проблема лінгвальної об’єктивізації особистісної привабливості головної героїні жіночого роману. Дослідження зосереджено на комунікативному та синтаксичному аналізі мовленнєвих партій Елізабет Беннет та Бріджет Джонс як асертивних героїнь у романах Дж. Остін «Гордість та упередження» та Х. Філдінґ «Щоденник Бріджет Джонс», відповідно.
Жіночі романи, як формульний вид масової літератури, відрізняються специфічною кодифікацією інформації, що досягається певним типом авторської оповіді та певним алгоритмом організації мовлення персонажів. Взагалі, жіноча тема належить до провідних у світовому літературному процесі. Дослідники мови та літератури завжди приділяли велику увагу жіночій ідентичності на психологічному та соціальному рівнях, долі жінки в культурно-історичному розвитку національного суспільства, її свідомості та вербальній організації жіночого мовлення (І. А. Бехта, Дж. Кевелті, І. М. Колегаєва, Е. К. Коляда, А. П. Мартинюк, Д. Міллер, І. Б. Морозова, Г. Пол, та ін.).
Попри загальну текстоорганізуючу роль авторського світогляду у творі, віртуальні образи персонажів зазвичай маніфестують мовленнєві та психологічні риси, характерні або близькі до особистостей, що існують у реальному світі. Авторська індивідуалізація жіночих образів у художніх прозових текстах не стає на заваді їх інтуїтивного уналежнення до певних соціо- та психотипів в читацькій уяві, чому сприяє як екстралінгвальна поведінка, так і мовленнєві особливості таких героїнь.
Актуальність даної роботи випливає із загальної лінгво-гносеологічної важливості пошуків шляхів оптимізації вербальної міжгендерної комунікації, проблем ментально-лінгвального плану, а також зумовлена практичними потребами виявлення психолінгвальних індикаторів привабливості літературного образу. Незважаючи на великий інтерес науковців до гендерної репрезентації головних героїв та героїнь романів, ані їхні соціально-психологічні типи, ані вербальні особливості їхнього мовлення в спеціальній літературі висвітлені недостатньо, що також підкреслює актуальність даної праці.
Матеріал проведеного дослідження представлено мовленнєвими партіями головних героїнь із досліджуваних романів. Крім того, додатково було проаналізовано 400 мовленнєвих зразків з персонажних діалогів героїнь інших творів, які уособлюють основні типи жіночих образів в межах запропонованої класифікації. Загальний корпус досліджуваної вибірки нараховує 5242 репліки.
Концептуально дана робота ґрунтується на філософсько-психолінгвістичному розумінні глибинного зв’язку між мисленням людини та її мовленням, а також спирається на літературний постулат про жіночий роман як самостійне й оригінальне культурне явище.
Літературний феномен багатовікової привабливості героїні Елізабет Беннет підтверджується появою багатьох її інтерпретацій у різних медіях (в тому числі, героїні Бріджет Джонс як її сучасній копії) та являє собою проблему, яку доцільно вирішити на перехресті мови та літератури. Ключ до її вирішення вбачаємо не в зовнішності чи високому соціальному статусі подібних квазі-особистостей, а в психологічному типі жіночності, що вони уособлюють.
Вихідним пунктом проведеного аналізу є припущення про існування стійких кореляцій між впізнаваним читачами психотипом персонажа віртуальної жінки та її мовленнєвими характеристиками.
Керуючись тезою про іконічне відображення мисленнєвих процесів людини у її мовленні, ми взяли за об’єкт дослідження лінгвальні складові привабливості головних героїнь канонічних романів Дж. Остін «Гордість та упередження» та Х. Філдінґ «Щоденник Бріджет Джонс». Предмет вивчення – комунікативно-синтаксичні особливості мовленнєвих партій Елізабет Беннет і Бріджет Джонс в аспекті забезпечення їхньої особистісної привабливості.
Метою розвідки є встановлення закономірностей у вербальній організації персонажного мовлення головних героїнь жіночих романів, а також виявлення еволюційних тенденцій відображення мовленнєвої поведінки головної героїні у жіночому романі в аспекті забезпечення її особистісної привабливості для читача.
Дослідження проведено у межах антропоцентричної парадигми. Основним методом аналізу обрано комплексний підхід до проблеми наукового пошуку, який передбачає синтез загальнофілософських законів пізнання та спеціальних лінгвістичних методів і підходів.
Принципово важливим критерієм новизни даної роботи є розкриття взаємозв’язку синтаксичних характеристик мовленнєвих партій героїнь з їхніми індивідуальними психологічними характеристиками. Вперше у лінгвістиці висвітлено об’єктивні критерії розрізнення базових типів героїнь жіночого роману на рівні їхньої мовленнєвої репрезентації. Конкретизовано поняття жанру «жіночий роман» та охарактеризовано його основні типи, а саме: чік-літ, сага, побутовий роман, романтика для школярок, трилер, фентезі, історичний роман, еротика тощо. Проведений асоціативний психолінгвістичний експеримент також виводить роботу на новий рівень, висвітлюючи існування усталених у свідомості носіїв мови преференцій щодо лінгвального кодування інформації у жіночому мовленні як критерію привабливості жінки-мовця. Розглядаючи жіночий роман як особливе літературне явище, ми стверджуємо, що він породив наступні піджанри: «чік-літ», «рожевий роман», «жіночий детектив» та інші, що характеризуються специфічними ознаками жіночої літератури. У процесі роботи було виявлено, що «жіночність» у досліджуваних романах розуміється як певна переоцінка духовних пріоритетів у соціальній культурі суспільства крізь призму жіночого світосприйняття.
Виявлені відмінності у структурній побудові мовлення Елізабет і Бріджет пояснюємо різними історичними традиціями літературного дискурсу та різними формами оповіді, використаними авторами, а також загальною тенденцією до структурного спрощення у ХХ-ХХІ ст.
Психолінгвістичний експеримент, проведений на завершальному етапі роботи, дозволив встановити імпонуючу респондентам модель «привабливого» жіночого мовлення, що загалом збігається з моделлю мовлення, типовою для асертивних героїнь. Останні є безпомилково розпізнаваними інформантами, які більш ніж у 60% випадків могли вірно уналежнити мовленнєві фрагменти до конкретного типу героїні. При цьому, серед пріоритетних ознак жіночої привабливості всі респонденти назвали чесність (щирість), почуття гумору та рівень освіти, що проявляються у комунікації.
Отже, у результаті роботи зроблено висновок про наявність стійких кореляцій між організацією мовлення та особистісною привабливістю асертивних літературних героїнь, що інтуїтивно сприймаються носіями мови та об’єктивуються саме у комунікативних характеристиках мовленнєвого внеску героїнь-жінок.
З точки зору психолінгвістики, дану закономірність можна тлумачити наступним чином. У той час, як структурна складність речення безпосередньо пов’язана з певним ступенем розвитку абстрактного мислення та інтелектуальним рівнем мовця, комунікативні особливості його/її мовленнєвого портрету віддзеркалюють більше психологічні якості мовця як особистості – емоційність, впертість, впевненість у собі та ін. Отже, можна сказати, що саме «особистісні» характеристики, що проявляються у преференціях мовця до певних комунікативних типів діалогів та висловлювань, грають головну роль у феномені «привабливості» асертивних героїнь для читацької аудиторії обох гендерів. Структурна складність чи простота мовлення, у свою чергу, відходять на другий план, а щирість (винесена 91 % респондентів до головних факторів жіночої привабливості) асоціюється просто з загальною правильністю вжитих конструкцій.
Перспективним полем наукового пошуку у майбутньому вважаємо окреме дослідження привабливості інших типів літературних героїнь у дзеркалі структурно-комунікативних особливостей їх міжособистісної комунікації.; The thesis considers the problem of lingual objectivization of the main female character’s personal attractiveness as shown in the feminine novel. The research is focused on the communicative and syntactic analysis of the speech acts of Elizabeth Bennet and Bridget Jones as assertive heroines and female protagonists in J. Austen`s novel «Pride and Prejudice» and H. Fielding`s novel «Bridget Jones's Diary», respectively.
As a formula type of mass literature, female novels are distinguished by a specific type of information codification that is achieved due to a specific type of author’s narrative and a certain algorithm of personages’ speech organization. The feminine theme is amongst the leading in the world literary process. Language and literature researchers have always paid great attention to the feminine identity on a psychological and social levels, woman’s fate in the cultural and historical development of national society, her cognition, and verbal organization of feminine speech (I. A. Bekhta, J. Cawelti, I. M. Kolehayeva, E. K. Kolyada, A. P. Martynyuk, G. D. Miller, I. B. Morozova, G. Paul, and others).
Despite the general text-organizing role of the author's worldview in fiction, characters’ virtual images usually manifest speech and psychological traits that are typical of or close to real-world personalities. The author's individualizing female images in literary prosaic texts does not stand in the way of the latter being intuitively classified as certain socio- and psychotypes in the reader's imagination due to the heroines’ extralingual behaviour and speech characteristics.
The urgency of the presented work follows from the general lingual and gnoseological importance of finding the ways to facilitate verbal cross-gender communication and of all problems of mental and lingual interaction. It is also intensified by the practical needs to disclose the psycholingual indicators of the literary image’s attractiveness. Notwithstanding the scholars’ great interest in the main characters’ gender representation in the novels, neither their socio-psychological types, nor their verbal peculiarities have been highlighted enough in the special literature, which testifies to the topicality of this paper.
The material of the research carried out is presented by the main heroines’ speech parties taken from the novels under study. Additionally, there were analysed 400 speech samples obtained from the personages’ dialogue in other novels and manifesting the basic types of female characters singled out in accordance with the classification we ground upon. Hence, the general corpus of samples analysed counts 5,242 remarks.
Conceptually, the given research rests on the philosophic and psycholinguistic understanding of the deep connections between human speech and his/her cognition. It also draws from the literary postulate about feminine novel being an independent and original cultural event.
The literature phenomenon of Elizabeth Bennet’s centuries-lasting attractiveness as a heroine is confirmed by the appearance of a wide range of this character’s interpretations in different media (including Bridget Jones’s heroine as her modern replica). The key to this problem lies at the crossroads of language studies and literature, and we see it in the psychological type of femininity which this type of heroines embodies rather than in their looks or high social status.
The starting point of the research carried out is an assumption about there existing steady correlations between the virtual female personage’s psychotype (easily distinguished by the readers) and her speech characteristics.
Grounding upon the idea about one’s cognitive processes getting reflected in one’s speech, we have taken for the object of our investigation the lingual components of the main heroines’ attractiveness in the canonical novels “Pride and Prejudice” by J. Austen and “Bridget Jones’s Diary” by H. Fielding. The subject of our investigation is the communicative and syntactic peculiarities discovered in the speech parties of Elizabeth Bennet and Bridget Jones and granting their personal attractiveness.
The main objective of this work is establishing the existing regularities in the verbal organization of the main heroines of feminine novels speech parties, as well as identifying the evolutionary trends in their speech behavior that will ensure this type of characters’ personal attractiveness for the reader.
The research is carried out in the framework of the anthropocentric paradigm. The basic method chosen for the analysis is a complex approach to the problem under study, which presupposes a synthesis of general philosophic laws of cognition and special linguistic methods and approaches.
The principal criterion of this work’s novelty is disclosing an interdependence between the female characters’ syntactic speech peculiarities and their individual psychological characteristics. For the first time in linguistics, the research highlights the objective principles of differentiating between the basic types of female characters on the level of their speech representation. It specifies the notion of “feminine novel” and outlines its main types, like chicklit, saga, everyday life novel, schoolgirls’ romance, thriller, fantasy, historical novel, erotics etc. The associative psycholinguistic experiment takes the work up to a new level of establishing the routed preferences in native speakers’ minds as to the way a female speaker should codify her information lingually so as to be considered attractive.
The found out distinctions in the structural organisation of Elizabeth’s and Bridget’s speech inputs are accounted for by the different historical traditions of literary discourse, diverse narrative forms used by authors, and a general tendency for structural simplicity, registered in the XX-XXI centuries.
The psycholinguistic experiment carried out at the final stage of work permitted us to establish a model of female speech that was considered “attractive” by the respondents and generally coincides with the speech model typical of assertive heroines. The informants unmistakably recognize the latter and could correctly attribute the provided speech fragments to a specific type of heroine in more than 60 % of cases. Among the major factors of female attractiveness, all of the respondents have listed down honesty (sincerity), a sense of humor and level of education manifested in communication.
Hence, the work results in the conclusion about there existing steady lingual correlations between the assertive literary heroines’ speech organization and their personal attractiveness. These links are intuitively perceived by native speakers and get objectivised on the level of such heroines’ communicative rather than structural characteristics.
From the point of view of psycholinguistics, this regularity can be interpreted as follows. While the structural complexity of a sentence is directly related to a certain degree of the speaker’s abstract thinking development and his/her intellectual level, the communicative features of his/her speech portrait reflect more of the speaker’s individual psychological features – his/her emotionality, stubbornness, self-confidence, etc. Therefore, it stands to reason that those “personal” characteristics, manifested in the speaker's preferences for certain communicative types of dialogues and statements, play the leading role in the assertive heroines’ “attractiveness” for the readership of both genders. The structural complexity or simplicity of their speech, in its turn, recedes into the background, and the heroines’ honesty (listed by 91% of the respondents among the main factors granting female attractiveness) is simply associated with the general correctness of the constructions used.
The prospects of our research we see in a separate study of the other types of literary heroines’ attractiveness through the prism of their structural and interpersonal communication.2023-01-01T00:00:00ZКоммуникативный симбиоз вербальных и невербальных знаков в англоязычном биржевом дискурсе: лингвосемиотический аспектРумянцева, Елена АнатольевнаРумянцева, Олена АнатоліївнаRumiantseva, Olena A.http://dspace.onu.edu.ua:8080/handle/123456789/72832019-08-06T08:48:23Z2014-01-01T00:00:00ZTitle: Коммуникативный симбиоз вербальных и невербальных знаков в англоязычном биржевом дискурсе: лингвосемиотический аспект
Authors: Румянцева, Елена Анатольевна; Румянцева, Олена Анатоліївна; Rumiantseva, Olena A.
Abstract: Целью настоящего исследования является комплексный анализ коммуникативного симбиоза ВЗ и НВЗ в английском биржевом дискурсе. Постановка данной цели служит основанием для использования семиотического метода и анализа биржевых знаков в соответствии с учением Чарльза Морриса о трех основных аспектах изучения знака – семантическом, синтаксическом и прагматическом. Достижение поставленной цели предусматривает решение следующих задач:
– теоретически обосновать понятие вербального и невербального знаков в аспекте их функционирования в биржевом дискурсе, учитывая результаты современных лингвистических достижений;– выявить функции и когнитивный потенциал биржевых ВЗ и НВЗ в трех аспектах: семантическом, синтаксическом и прагматическом;
– исследовать семантику концептов биржевой деятельности MONEY, EXCHANGE TRADE, COMMODITIES AND SECURITIES как базовых смыслообразующих знаков в биржевом контексте;
– раскрыть моделирующие возможности биржевых тропеичных знаков и проследить их связь с биржевыми символами;
– осуществить классификацию невербальных знаков биржевой коммуникации, проанализировать их семантику;
– выявить симбиозные синтаксические конструкции, образованные с помощью биржевых невербальных знаков, и высветлить их прагматический потенциал;
– охарактеризовать гипертекст биржевых электронный сайтов, осуществить анализ жанров, представленных в пределах биржевого гипертекста, определить дискурсообразующий потенциал симбиоза ВЗ и НВЗ в электронных биржевых гипотекстах (термин Т.И. Рязанцевой).
Description: Коммуникативный симбиоз вербальных и невербальных знаков в англоязычном биржевом дискурсе: лингвосемиотический аспект : дис ... канд. филол. наук / Е. А. Румянцева . – Одесса, 2014 . – 251 с.2014-01-01T00:00:00Z