Перегляд за Автор "Yarovenko, Liudmyla S."
Зараз показуємо 1 - 3 з 3
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Переклад ергонімів російською мовою в романах Дж.К. Роулінг(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Болдирева, Анжела Євгенiївна; Яровенко, Людмила Степанівна; Болдырева, Анжела Евгеньевна; Яровенко, Людмила Степановна; Boldyreva, Anzhela Ye.; Yarovenko, Liudmyla S.Термін «ергонім» впроваджено Н.В. Подольською (Подольская, 1978) для найменування назв об’єднань, товариств, підприємств, тобто об’єктів, що можна знайти на картах міст, районів тощо. Таким чином, ергоніми є однією з груп власних назв, які вивчає ономастика.Документ Теорія перекладу(2021) Яровенко, Людмила Степанівна; Яровенко, Людмила Степановна; Yarovenko, Liudmyla S.Мета посібника – допомогти студентам-магістрам засвоїти теоретичні засади курсу з «Теорії перекладу» та ефективно застосовувати їх на практиці. Мета обумовлює вирішення наступних завдань: ознайомити студентів з теоретичними положеннями курсу; сформувати у студентів мовленнєві навички і уміння проводити аналіз способів передачі змісту оригіналу та тих трансформаційних процесів, які мають місце при його відтворенні у мові перекладу. За результатами вивчення даного курсу студент повинен знати: основні закономірності перекладацької діяльності; моделі перекладу; основні види перекладацьких відповідностей та трансформацій; правила дотримування лексичних, граматичних, синтаксичних і стилістичних норм у перекладі; основні способи досягнення еквівалентності у перекладі.Документ Топоніміка м. Одеси: лінгвістичний аспект(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Болдирева, Анжела Євгенiївна; Яровенко, Людмила Степанівна; Boldyreva, Anzhela Ye.; Yarovenko, Liudmyla S.Стаття присвячена розгляду окремої групи власних назв — топонімів. Тут надаються погляди українських відомих вчених-ономастів на розвиток топоніміки в Україні, розглядаються класифікації топонімів. Окрема увага приділяється топоніміці міста Одеси. Топоніміка викликає глибокий інтерес для багатьох наук, зокрема для мовознавства, історії, етнографії та географії. Оскільки топоніми є невід’ємною частиною географічного середовища і культури народу, виникає природнє бажання усвідомити географічні назви, встановити, як вони формуються, розвиваються і вмирають, що вони означають. Напевно майже всі науковці лінгвістичних галузей погодяться з думкою про те, що топоніми є унікальним мовним феноменом. Виникнення власних назв цієї галузі є складним лінгвоісторичним процесом, який не може бути зведений до однієї або навіть кількох словотворчих моделей. Топоніми — це той особливий розділ ономастики, що потребує спеціального вивчення, впорядкування і ретельної охорони у зв’язку з тими функціями, які вони не тільки виконують у мові, а й відіграють в історії і суспільстві. Географічні назви зустрічаються усюди — на мапах, у поштових адресах, у газетних статтях і повсякденних розмовах. Вони дозволяють людству орієнтуватися у просторі. Таким чином, топоніми мають просторову прив’язку та можуть розповісти багато про територію, історію її заселення, освоєння та господарське використання. Саме географи знають народні географічні терміни, які утворюють топоніми. Нарешті, дуже важливим є правильне написання топонімів при складанні мап. Таким чином, цей вид онімів є невід’ємною частиною життя будь-якої держави, а точніше – одним з його самобутніх символів. Українські топоніми виникали у різні історичні епохи, змінювалися у часі за формою, а часто й за змістом, розповсюджувалися у залежності від певних історичних подій — міграції населення, війн, культурного і мовного спілкування. У цьому плані топоніміка — джерело історії, оскільки дає етнографії велику кількість цікавої інформації. Розгляд та аналіз локальних топонімів Одеси дозволяє з’ясувати особливості етногенетичних процесів на території міста, розкрити сутність світосприйняття і життєдіяльності народу.