Електронний архів-репозитарій
Одеського національного університету імені І. І. Мечникова
ISSN:2310-7731
Вітаємо на цифровій платформі elONUar, що забезпечує накопичення, систематизацію, обробку, зберігання та надання у відкритий доступ електронних версій наукових, науково-дослідних, навчально-методичних праць та кваліфікаційних робіт наукових та науково-педагогічних співробітників, аспірантів та студентів Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, а також електронних версій університетських друкованих видань.
Супровід та підтримка здійснюються Науковою бібліотекою університету
Нові матеріали для розміщення надсилайте на e-mail dspace@onu.edu.ua
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Термінологічний апарат сучасної теорії машинного перекладу
(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Бушуєв, Даніл; Bushuiev, Danil
Стаття присвячена дослідженню термінів, які використовуються для позначення машинного перекладу. Усі подані в статті терміни використовуються у наукових та публіцистичних працях залежно від процесу творення перекладу. Головний чинник – це участь людини‑ перекладача в процесі. В ХХІ столітті відбувся потужний розвиток комп’ютерних технологій, зокрема й поширення мережі Інтернет, що призвело до появи нових міждисциплінарних та прикладних галузей науки, таких як комп’ютерна лінгвістика, і нового етапу в галузі перекладознавства, який стосується машинного перекладу – з’явилися такі застосунки машинного перекладу як Google Translate, SYSTRAN, DeepL Translate, які зараз доступні кожній людині – як перекладачеві, так і людині будь‑якої іншої спеціалізації та професії. Незважаючи на такий потужний розвиток перекладознавства та комп’ютерних технологій, проблема термінологічного апарату теорії машинного перекладу досі триває з середини минулого століття. В термінології сучасної комп’ютерної та лінгвістичної наук немає загального терміну для позначення машинного перекладу як явища, частково ця проблема стосується систем, які його здійснюють. Використання будь‑якого зазначеного в статті терміну не є помилкою, особливо якщо безпосередньо зазначається участь людини‑ перекладача в процесі. В статті звернено увагу на усі терміни, як україномовні, так і англомовні, і подано факти з історії розвитку термінології машинного перекладу, що свідчить про застосування того чи іншого терміну в наші дні. Головною метою статті є проаналізувати кожен з використаних термінів і запропонувати загальний в українській мові, який буде позначати власне машинний переклад як явище.
Образ Криму в есеїстиці Л. Дереша
(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Шевченко, Тетяна Миколаївна; Чикур, Лілія Дмитрівна; Shevchenko, Tetiana M.; Chykur, Liliia D.
У статті проаналізовано образ Криму в есеїстиці Любка Дереша. обʼєктом дослідження став цикл есеїв «Колоніальні записки із Криму», написаний автором у 2007 році. Основу циклу складають подорожні есеї, написані під враженням Бахчисараю та Євпаторії. Твір рясніє тюркізмами, описами кримських краєвидів, розповідями про екзотичні кримські традиції, обряди, страви і відстоює таку думку: ніхто з можновладців не розуміє кримські проблеми по‑справжньому, найкраще ці проблеми відчувають лише татари. Аналізована есеїстика, з одного боку, поєднує ландшафт із семіотикою обраного локусу, а, з іншого, постачає в галузь творчої свідомості цілі тематичні комплекси геопоетичного бачення автора. Незважаючи на оригінальність дерешівського бачення в описах євпаторійських ландшафтів та культурних памʼяток, очевидна реалізація в тексті певних літературних кліше про радянський слід на цій території. Історія та географія Криму стала для Любка Дереша темою геопоетичного осмислення цього благословенного місця, а також порівняння його зі своїм, західним краєм. Для Любка Дереша Крим – не місце російської слави, яке віками навіювалося у свідомості багатьох читачів, а передусім обитель кримських татар, їх рідна земля, їхня домівка. Своєю творчою свідомістю письменник перетворює реальну географію Криму, оформлює новий ментальний обʼєкт на основі приватного досвіду перебування в ньому та встановлення духовних звʼязків у вигляді есеїстичного бачення та спорідненої уваги. Любко Дереш створює свій міф про Крим як автентичну територію кримських татар, відштовхуючись від реалій географічного простору, що йому відкрився, репрезентує читачеві геопоетичний образ цієї території у своєму індивідуально‑а вторському баченні винятково як кримськотатарську землю.
Оцінне й аналітичне начала в літературній критиці К. Москальця
(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Шевченко, Тетяна Миколаївна; Shevchenko, Tetiana M.
У статті проаналізовано можливості рецензійного дискурсу К. Москальця на прикладі його відомої збірки «Людина на крижині». Безпосереднім предметом осмислення стали аспекти взаємодії оцінного та емоційного начал в есеях книги. Літературно‑критичні твори К. Москальця поєднують ознаки відгуку, рецензії, статті. У них раціональне та емоційне начала обопільно співіснують, відтак тексти демонструють баланс оцінного та аналітичного начал. Зроблено висновки, що в межах одного тексту К. Москальця як критика і письменника можна спостерігати як розгорнуті висловлювання емоційно‑оцінного характеру, так і ґрунтовні критичні міркування, в основі яких – прискіпливий, скрупульозний, деталізований аналіз художнього твору в єдності його змісту і форми, що базується на методі коментаря твору.
Авторський світ в оповіданні Томаса Ліготті «Лунна соната» (”The Music of the Moon”)
(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Фомін, Гліб; Fomin, Hlib
Мета статті – дослідження характеру авторського світу, вираженого в оповіданні Томаса Ліготті «Місячна музика». Відправною точкою у статті є розуміння авторського світу як відповіді письменника на основний для нього комплекс проблем дійсності, яку він відтворює у творі за допомогою художніх прийомів і засобів. Авторський світ завжди ґрунтується на певних художніх засадах і зумовлений будовою душі письменника, а також специфічними для цього письменника особливостями художнього мислення.
Oсновний метод дослідження у статті – типологічний. Оповідання Т. Ліготті вивчено шляхом зіставлення його з твором іншого автора, Едогави Рампо, «Чарівні чари місяця». Твори схожі суб’єктивною формою оповіді, збігами в образах оповідачів, часом і місцем дії. В обох творах схожі сюжетні мотиви. І водночас між цими творами існує принципова різниця: один із них є фантастичним, у ньому містична фантастика, а інший – детективним оповіданням, у якому все таємниче мотивується діями злочинця.
На основі виокремлення головної відмінності між оповіданнями Т. Ліготті та Е. Рампо у статті пропонується висновок про продуктивність типологічного вивчення літератури як шляху до дослідження авторського світу.
До питання щодо літературознавчої рецепції Леславою Кореновською сучасного львівського тексту
(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Фокіна, Світлана Олександрівна; Fokina, Svitlana O.
У цій статті зроблено спробу осмислення монографії польської дослідниці‑славістки Леслави Кореновської «Грані таланту семи. Сучасні письменники та поети». Безсумнівна актуальність вивчення сьогодні сучасного літературного процесу в Україні. Така націленість гуманітаристики дозволяє поглянути на художні пошуки авторів як на пріоритетний матеріал вивчення. Не менш значущим видається те, що крім пошуків української філологічної думки в галузі вишукування сучасної україністики багато зроблено в цій галузі західною славістикою, зокрема польською. Фактор звернення монографічного матеріалу до ретельного вивчення шляху сучасних українських поетів і письменників відкриває кілька варіантів наукової рецепції. Можливість простежити розвиток україністики з позицій зарубіжної славістики сприяє активізації діалогу в гуманітарному полі. Важливість уваги до проявів львівського тексту, специфіку якого польська дослідниця аналізує на сторінках своєї монографії, націлює на семіотичний потенціал вивчення українських культурних та географічних локусів. Перспектива виявити різні стратегії західної аналітики, реалізовані при науковому зверненні до сучасної україністики, стимулює обмін досвідом. Виявлення духовної спадкоємності української кордоцентричності самої польської дослідниці задає смислові горизонти у пізнанні проявів різних ментальних та емоційних спектрів. Аналіз всієї парадигми стратегій пізнання, яка реалізована в моногорафії «Грані таланту семи. Сучасні письменники та поети», сприяє осмисленню специфіки національного канону інтелектульної спадщини та сенсетивності в сучасній україністиці. Вибір польською дослідницею персоналій, до чиєї творчості звернені полівалентні аналітичні підходи, стимулює затвердження в українській літературі сучасності знакових імен.
«Хороші хлопці фінішують першими»: інтертекстуальні та інтермедіальні особливості наративної поезії Любомира Серняка
(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Томбулатова, Іраїда Ігорівна; Tombulatova, Iraida I.
У статті здійснено спробу проаналізувати інтертекстуальні та інтермедіальні особливості збірки Любомира Серняка «Хороші хлопці фінішують першими». Збірку розглянуто як унікальний приклад сучасного мистецького артефакту, що поєднує у собі наративну поезію (вербальний компонент) та ілюстрації / обкладинку (графічний компонент), за рахунок чого розширено суто текстове поле, оскільки графічне оформлення збірки дублює, підтверджує та розширює межі сенсів та художнього світу поезій. Окрему увагу сфокусовано на тому, що важливу роль відіграє урбаністичний простір, топос метро, бо йдеться не тільки про хронотоп, але й особливості архітектоніки, навіть ширше – створення культурного контексту збірки як цілісного мистецького артефакту. У статті підкреслено, що йдеться саме про сучасну наративну поезію, про історію‑подорож із своєю системою персонажів та сюжетом на сторінках зазначеної збірки віршів. Наголошено на тому, що інтертекстуальний та інтемедіальний виміри книги тісно між собою пов’язано, що дає змогу говорити про дифузію інтермедіальних та інтертекстуальних зв’язків збірки. Інтертекст виявляє себе як на вербальному, так і на графічному рівні текстів: особистості‑ референси або графічні артефакти подекуди перетворюються на квазіперсонажів збірки зі своїм «голосом» та проявами на рівнях зображення / вираження. Окрім суто літературних референсів збірку «Хороші хлопці фінішують першими» насичено алюзіями на живопис, плакатне мистецтво, музику, ігри, перформанси тощо, що створює культурний контекст наративної поезії Любомира Серняка, який є міксом масової та елітарної культури, знімаючи межі між ними. Специфіка цих інтертекстуально‑ інтермедіальних зв’язків і стала центральною проблемою дослідження.
Семантичний універсум тексту оповідання Ольги Токарчук «Правдива історія»
(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Мусій, Валентина Борисівна; Musiy, Valentyna B.
Мета статті – вивчити та описати обумовленість образу універсуму, в якому опинився герой, авторською концепцією стану сучасного світу, а саме – взаємин між людиною та її оточенням. Об’єкт статті – твір «Правдива історія» з книги Ольги Токарчук «Химерні оповідання». Автор статті звертає увагу на те, що кожна з історій, з яких складається книга, може бути трактована втручанням проявом надприродного: виготовлення людей-клонів, перевтілення людей в консервації, перехід людини у стан хижої вільної тварини… Але вже назва твору, який є об’єктом уваги у статті, підкреслює правдивість, реальність всього, що сталося з героєм. Подальше ознайомлення з подіями дозволяє вважати, що і цей твір можна цілком вважати химерним – настільки гротескний характер набуває історія, герой якої з людини поважної, науковця, чия доповідь викликала захоплення учасників конференції перевертається на злодія в очах оточення, яке тільки-но шанувало його. Рівень тексту, який було досліджено – семантичний універсум. Зміст цієї категорії визначається автором статті так: аксіологічний кругогляд наратора, яким в тексті художнього твору обумовлено об’єднання автором епізодів у наративний ланцюг з метою актуалізації подієвості. В статті використано стратегії наратологічного аналізу. Докладно описано ключові топоси в оповіданні, місце перебування героя характеризується як гетеротопія. Увагу сконцентровано на домінантній семантичній опозиції «своє /чуже», а також тих опозиціях, що уточнюють головну: «людина – натовп», «гуманізм – відсутність людяності», «індивідуалізація – автоматизм (шаблонність) сприйняття». В статті зроблено висновок про наявність екзистенціальних мотивів в оповіданні: самотність людини, відчуження від оточення, абсурдність світу.
Орнітологічні образи в оповіданнях Василя Полтавчука
(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Мізінкіна, Олена Олексіївна; Зозуля, Олександра; Mizinkina, Olena O.; Zozulia, Oleksandra
У статті здійснено спробу проаналізувати специфіку творення персонажів у збірці «Таємниці амурних історій» (2020) Василя Полтавчука. Актуальність розвідки полягає в тому, що образ людини в художньому творі завжди постає центральним. Дослідження художніх прийомів моделювання персонажів дозволяє пізнати творчу лабораторію митця. Художній доробок В. Полтавчука на сьогодні мало схарактеризований, незважаючи на те, що він представляє розвиток сучасної малої прози в українській літературі, і письменник відомий в південному регіоні, оскільки більше двадцяти років працював на філологічному факультеті Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. Мета статті – вивчити традиції та новаторство у творенні образів персонажів в оповіданнях збірки «Таємниці амурних історій». Задля розуміння витоків поетики творів В. Полтавчука зроблено короткий огляд наукових та мистецьких зацікавлень автора. Простежено точки зору літературознавців щодо ознак жанру оповідання, розмежування оповідання та новели. Зʼясовано, що в центрі уваги письменника насамперед образи жінок, які постають завдяки їх психологізації, окремим штрихам портретів, діям та порівнянню з птахами. Орнітологічні мотиви допомагають увиразнити й центральні образи чоловіків. Зокрема, в оповіданнях простежується відсилання до образів голубки, ластівки, чайки, жайворонка, снігура. Письменник вдається до різних засобів окреслення орнітологічних ознак героїв у художньому тексті: інтертекстуальність, оніричний простір, звуковий, руховий аспекти. З‑поміж авторських прийомів виділено поетику заголовка («Голубка»), символіку імен героїв (Снігур, Кажан), концепт «гнізда» в оповіданнях В. Полтавчука. Вважаємо такий підхід у дослідженні образів є перспективним для подальшого вивчення сучасних творів української літератури.
Суспільний вербальний імідж українського експрезидента В. Януковича: семантико-словотвірний аспект
(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2024) Хрустик, Надiя Михайлiвна; Khrustyk, Nadiya M.
Стаття присвячена дослідженню суспільного вербального іміджу українських високопосадовців часів незалежної України. Йдеться про семантико-словотвірні засоби формування суспільного образу експрезидента України В. Януковича. Розглянуто й проаналізовано політичні прізвиська, різні за своєю семантикою оказіональні утворення, які прямо або ж опосередковано характеризують особу політика та його діяльність. З’ясовано, як колективний суспільний розум оцінює експрезидента, його комунікацію з адресатами, суспільно-політичну діяльність, спосіб життя, особистісні риси, поведінку тощо. Вивчення суспільної вербальної характеристики українських політиків, репрезентованої семантико-словотвірними засобами, не знайшло системної уваги дослідників. Звернення до цієї проблематики мають переважно дотичний або епізодичний та фрагментарний характер. Важливим здобутком дослідження зазначеної проблематики в цьому контексті є цикл монографій М. Степаненка. Джерельною базою для написання статті послугувала лексикографічна праця «Словотворчість незалежної України. 2012–2016. Словник» (уклад. А. Нелюба, Є. Редько), а також матеріал, зібраний на основі наших власних спосте-
режень у ЗМІ. У науковій розвідці схарактеризовано суспільний вербальний імідж В. Януковича – четвертого Президента незалежної української держави (2010–2014 рр.), який за свою злочинну діяльність був позбавлений цього високого звання. Визначено й описано семантико-словотвірний інструментарій формування іміджу політика. З’ясовано, що вербальний імідж високопосадовця – це суспільна оцінка його діяльності, яка відображає хронологію подій, пов’язаних з його перебуванням на посаді президента. Формується вербальний образ В. Януковича на основі сприйняття його суспільством як керівника країни і як особистості.
Реклама як форма масової комунікації
(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Семененко, Олександра Юріївна; Semenenko, Оleksandra Yu.
У статті розглянуто роль реклами як важливої форми масової комунікації у сучасному суспільстві. Досліджено різні аспекти реклами, включаючи її вплив на споживачів, роль у розвитку медіа та інноваційні технології в рекламній галузі. Відзначаються ключові тенденції у рекламній індустрії та вплив соціальних мереж і онлайн-платформ на її розвиток. Стаття пропонує обговорення про актуальність реклами у сучасному інформаційному суспільстві та її важливу роль у масовій комунікації, враховуючи нові технології та виклики етики та регулювання. Стаття розглядає питання функціонування сучасного рекламного продукту на території України, як форми відображення актуально суспільно-культурних подій. Розглядається питання гендерного дискурсу у рекламній сфері. Ця стаття заглиблюється в багатогранну сферу реклами, розбираючи її суть як потужної форми комунікації, яка виходить за рамки простого просування продуктів або послуг. Визнаючи рекламу динамічним дискурсом, ми досліджуємо, як вона формує та відображає суспільні цінності, споживчу поведінку та культурний ландшафт. У статті розглядаються симбіотичні стосунки між рекламодавцями та споживачами, підкреслюючи складні способи створення, розповсюдження та інтерпретації повідомлень у медіа-ландшафті, що постійно змінюється. Подаючи комплексний аналіз реклами як комунікативного явища, ця стаття має на меті сприяти глибшому розумінню її впливу на культуру, суспільство та індивідуальну поведінку. Переміщаючись у заплутану мережу повідомлень, вбудованих у рекламу, ми отримуємо розуміння тонких способів, якими реклама відображає та формує колективну свідомість, запрошуючи до ширшої розмови про перетин комерції, комунікації та культури.