Електронний архів-репозитарій
Одеського національного університету імені І. І. Мечникова
ISSN:2310-7731
Вітаємо на цифровій платформі elONUar, що забезпечує накопичення, систематизацію, обробку, зберігання та надання у відкритий доступ електронних версій наукових, науково-дослідних, навчально-методичних праць та кваліфікаційних робіт наукових та науково-педагогічних співробітників, аспірантів та студентів Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, а також електронних версій університетських друкованих видань.
Супровід та підтримка здійснюються Науковою бібліотекою університету
Нові матеріали для розміщення надсилайте на e-mail dspace@onu.edu.ua
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Авторський світ в оповіданні Томаса Ліготті «Лунна соната» (”The Music of the Moon”)
(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Фомін, Гліб; Fomin, Hlib
Мета статті – дослідження характеру авторського світу, вираженого в оповіданні Томаса Ліготті «Місячна музика». Відправною точкою у статті є розуміння авторського світу як відповіді письменника на основний для нього комплекс проблем дійсності, яку він відтворює у творі за допомогою художніх прийомів і засобів. Авторський світ завжди ґрунтується на певних художніх засадах і зумовлений будовою душі письменника, а також специфічними для цього письменника особливостями художнього мислення.
Oсновний метод дослідження у статті – типологічний. Оповідання Т. Ліготті вивчено шляхом зіставлення його з твором іншого автора, Едогави Рампо, «Чарівні чари місяця». Твори схожі суб’єктивною формою оповіді, збігами в образах оповідачів, часом і місцем дії. В обох творах схожі сюжетні мотиви. І водночас між цими творами існує принципова різниця: один із них є фантастичним, у ньому містична фантастика, а інший – детективним оповіданням, у якому все таємниче мотивується діями злочинця.
На основі виокремлення головної відмінності між оповіданнями Т. Ліготті та Е. Рампо у статті пропонується висновок про продуктивність типологічного вивчення літератури як шляху до дослідження авторського світу.
До питання щодо літературознавчої рецепції Леславою Кореновською сучасного львівського тексту
(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Фокіна, Світлана Олександрівна; Fokina, Svitlana O.
У цій статті зроблено спробу осмислення монографії польської дослідниці‑славістки Леслави Кореновської «Грані таланту семи. Сучасні письменники та поети». Безсумнівна актуальність вивчення сьогодні сучасного літературного процесу в Україні. Така націленість гуманітаристики дозволяє поглянути на художні пошуки авторів як на пріоритетний матеріал вивчення. Не менш значущим видається те, що крім пошуків української філологічної думки в галузі вишукування сучасної україністики багато зроблено в цій галузі західною славістикою, зокрема польською. Фактор звернення монографічного матеріалу до ретельного вивчення шляху сучасних українських поетів і письменників відкриває кілька варіантів наукової рецепції. Можливість простежити розвиток україністики з позицій зарубіжної славістики сприяє активізації діалогу в гуманітарному полі. Важливість уваги до проявів львівського тексту, специфіку якого польська дослідниця аналізує на сторінках своєї монографії, націлює на семіотичний потенціал вивчення українських культурних та географічних локусів. Перспектива виявити різні стратегії західної аналітики, реалізовані при науковому зверненні до сучасної україністики, стимулює обмін досвідом. Виявлення духовної спадкоємності української кордоцентричності самої польської дослідниці задає смислові горизонти у пізнанні проявів різних ментальних та емоційних спектрів. Аналіз всієї парадигми стратегій пізнання, яка реалізована в моногорафії «Грані таланту семи. Сучасні письменники та поети», сприяє осмисленню специфіки національного канону інтелектульної спадщини та сенсетивності в сучасній україністиці. Вибір польською дослідницею персоналій, до чиєї творчості звернені полівалентні аналітичні підходи, стимулює затвердження в українській літературі сучасності знакових імен.
«Хороші хлопці фінішують першими»: інтертекстуальні та інтермедіальні особливості наративної поезії Любомира Серняка
(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Томбулатова, Іраїда Ігорівна; Tombulatova, Iraida I.
У статті здійснено спробу проаналізувати інтертекстуальні та інтермедіальні особливості збірки Любомира Серняка «Хороші хлопці фінішують першими». Збірку розглянуто як унікальний приклад сучасного мистецького артефакту, що поєднує у собі наративну поезію (вербальний компонент) та ілюстрації / обкладинку (графічний компонент), за рахунок чого розширено суто текстове поле, оскільки графічне оформлення збірки дублює, підтверджує та розширює межі сенсів та художнього світу поезій. Окрему увагу сфокусовано на тому, що важливу роль відіграє урбаністичний простір, топос метро, бо йдеться не тільки про хронотоп, але й особливості архітектоніки, навіть ширше – створення культурного контексту збірки як цілісного мистецького артефакту. У статті підкреслено, що йдеться саме про сучасну наративну поезію, про історію‑подорож із своєю системою персонажів та сюжетом на сторінках зазначеної збірки віршів. Наголошено на тому, що інтертекстуальний та інтемедіальний виміри книги тісно між собою пов’язано, що дає змогу говорити про дифузію інтермедіальних та інтертекстуальних зв’язків збірки. Інтертекст виявляє себе як на вербальному, так і на графічному рівні текстів: особистості‑ референси або графічні артефакти подекуди перетворюються на квазіперсонажів збірки зі своїм «голосом» та проявами на рівнях зображення / вираження. Окрім суто літературних референсів збірку «Хороші хлопці фінішують першими» насичено алюзіями на живопис, плакатне мистецтво, музику, ігри, перформанси тощо, що створює культурний контекст наративної поезії Любомира Серняка, який є міксом масової та елітарної культури, знімаючи межі між ними. Специфіка цих інтертекстуально‑ інтермедіальних зв’язків і стала центральною проблемою дослідження.
Семантичний універсум тексту оповідання Ольги Токарчук «Правдива історія»
(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Мусій, Валентина Борисівна; Musiy, Valentyna B.
Мета статті – вивчити та описати обумовленість образу універсуму, в якому опинився герой, авторською концепцією стану сучасного світу, а саме – взаємин між людиною та її оточенням. Об’єкт статті – твір «Правдива історія» з книги Ольги Токарчук «Химерні оповідання». Автор статті звертає увагу на те, що кожна з історій, з яких складається книга, може бути трактована втручанням проявом надприродного: виготовлення людей-клонів, перевтілення людей в консервації, перехід людини у стан хижої вільної тварини… Але вже назва твору, який є об’єктом уваги у статті, підкреслює правдивість, реальність всього, що сталося з героєм. Подальше ознайомлення з подіями дозволяє вважати, що і цей твір можна цілком вважати химерним – настільки гротескний характер набуває історія, герой якої з людини поважної, науковця, чия доповідь викликала захоплення учасників конференції перевертається на злодія в очах оточення, яке тільки-но шанувало його. Рівень тексту, який було досліджено – семантичний універсум. Зміст цієї категорії визначається автором статті так: аксіологічний кругогляд наратора, яким в тексті художнього твору обумовлено об’єднання автором епізодів у наративний ланцюг з метою актуалізації подієвості. В статті використано стратегії наратологічного аналізу. Докладно описано ключові топоси в оповіданні, місце перебування героя характеризується як гетеротопія. Увагу сконцентровано на домінантній семантичній опозиції «своє /чуже», а також тих опозиціях, що уточнюють головну: «людина – натовп», «гуманізм – відсутність людяності», «індивідуалізація – автоматизм (шаблонність) сприйняття». В статті зроблено висновок про наявність екзистенціальних мотивів в оповіданні: самотність людини, відчуження від оточення, абсурдність світу.
Орнітологічні образи в оповіданнях Василя Полтавчука
(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Мізінкіна, Олена Олексіївна; Зозуля, Олександра; Mizinkina, Olena O.; Zozulia, Oleksandra
У статті здійснено спробу проаналізувати специфіку творення персонажів у збірці «Таємниці амурних історій» (2020) Василя Полтавчука. Актуальність розвідки полягає в тому, що образ людини в художньому творі завжди постає центральним. Дослідження художніх прийомів моделювання персонажів дозволяє пізнати творчу лабораторію митця. Художній доробок В. Полтавчука на сьогодні мало схарактеризований, незважаючи на те, що він представляє розвиток сучасної малої прози в українській літературі, і письменник відомий в південному регіоні, оскільки більше двадцяти років працював на філологічному факультеті Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. Мета статті – вивчити традиції та новаторство у творенні образів персонажів в оповіданнях збірки «Таємниці амурних історій». Задля розуміння витоків поетики творів В. Полтавчука зроблено короткий огляд наукових та мистецьких зацікавлень автора. Простежено точки зору літературознавців щодо ознак жанру оповідання, розмежування оповідання та новели. Зʼясовано, що в центрі уваги письменника насамперед образи жінок, які постають завдяки їх психологізації, окремим штрихам портретів, діям та порівнянню з птахами. Орнітологічні мотиви допомагають увиразнити й центральні образи чоловіків. Зокрема, в оповіданнях простежується відсилання до образів голубки, ластівки, чайки, жайворонка, снігура. Письменник вдається до різних засобів окреслення орнітологічних ознак героїв у художньому тексті: інтертекстуальність, оніричний простір, звуковий, руховий аспекти. З‑поміж авторських прийомів виділено поетику заголовка («Голубка»), символіку імен героїв (Снігур, Кажан), концепт «гнізда» в оповіданнях В. Полтавчука. Вважаємо такий підхід у дослідженні образів є перспективним для подальшого вивчення сучасних творів української літератури.
Суспільний вербальний імідж українського експрезидента В. Януковича: семантико-словотвірний аспект
(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2024) Хрустик, Надiя Михайлiвна; Khrustyk, Nadiya M.
Стаття присвячена дослідженню суспільного вербального іміджу українських високопосадовців часів незалежної України. Йдеться про семантико-словотвірні засоби формування суспільного образу експрезидента України В. Януковича. Розглянуто й проаналізовано політичні прізвиська, різні за своєю семантикою оказіональні утворення, які прямо або ж опосередковано характеризують особу політика та його діяльність. З’ясовано, як колективний суспільний розум оцінює експрезидента, його комунікацію з адресатами, суспільно-політичну діяльність, спосіб життя, особистісні риси, поведінку тощо. Вивчення суспільної вербальної характеристики українських політиків, репрезентованої семантико-словотвірними засобами, не знайшло системної уваги дослідників. Звернення до цієї проблематики мають переважно дотичний або епізодичний та фрагментарний характер. Важливим здобутком дослідження зазначеної проблематики в цьому контексті є цикл монографій М. Степаненка. Джерельною базою для написання статті послугувала лексикографічна праця «Словотворчість незалежної України. 2012–2016. Словник» (уклад. А. Нелюба, Є. Редько), а також матеріал, зібраний на основі наших власних спосте-
режень у ЗМІ. У науковій розвідці схарактеризовано суспільний вербальний імідж В. Януковича – четвертого Президента незалежної української держави (2010–2014 рр.), який за свою злочинну діяльність був позбавлений цього високого звання. Визначено й описано семантико-словотвірний інструментарій формування іміджу політика. З’ясовано, що вербальний імідж високопосадовця – це суспільна оцінка його діяльності, яка відображає хронологію подій, пов’язаних з його перебуванням на посаді президента. Формується вербальний образ В. Януковича на основі сприйняття його суспільством як керівника країни і як особистості.
Реклама як форма масової комунікації
(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Семененко, Олександра Юріївна; Semenenko, Оleksandra Yu.
У статті розглянуто роль реклами як важливої форми масової комунікації у сучасному суспільстві. Досліджено різні аспекти реклами, включаючи її вплив на споживачів, роль у розвитку медіа та інноваційні технології в рекламній галузі. Відзначаються ключові тенденції у рекламній індустрії та вплив соціальних мереж і онлайн-платформ на її розвиток. Стаття пропонує обговорення про актуальність реклами у сучасному інформаційному суспільстві та її важливу роль у масовій комунікації, враховуючи нові технології та виклики етики та регулювання. Стаття розглядає питання функціонування сучасного рекламного продукту на території України, як форми відображення актуально суспільно-культурних подій. Розглядається питання гендерного дискурсу у рекламній сфері. Ця стаття заглиблюється в багатогранну сферу реклами, розбираючи її суть як потужної форми комунікації, яка виходить за рамки простого просування продуктів або послуг. Визнаючи рекламу динамічним дискурсом, ми досліджуємо, як вона формує та відображає суспільні цінності, споживчу поведінку та культурний ландшафт. У статті розглядаються симбіотичні стосунки між рекламодавцями та споживачами, підкреслюючи складні способи створення, розповсюдження та інтерпретації повідомлень у медіа-ландшафті, що постійно змінюється. Подаючи комплексний аналіз реклами як комунікативного явища, ця стаття має на меті сприяти глибшому розумінню її впливу на культуру, суспільство та індивідуальну поведінку. Переміщаючись у заплутану мережу повідомлень, вбудованих у рекламу, ми отримуємо розуміння тонких способів, якими реклама відображає та формує колективну свідомість, запрошуючи до ширшої розмови про перетин комерції, комунікації та культури.
Розвиток сталого сільського господарства та забезпечення екологічної безпеки в процесі здійснення сільськогосподарської діяльності
(Фенікс, 2024) Толкаченко, Олена Володимирівна; Tolkachenko, Olena V.
В статті досліджуються питання щодо забезпечення екологічної безпеки в аграрному секторі, висловлено думку про поширення екологізації в різні галузі економіки та доведено, що екологізацію сільськогосподарської діяльності потрібно розглядати як управління природокористуванням, яке спрямоване на раціональне використання природних ресурсів, охорону та покращення навколишнього середовища, забезпечення екологічної безпеки та гідного і безпечного рівня життя людини. З огляду на забезпечення екологічної безпеки при здійсненні сільськогосподарської діяльності та розвиток сталого сільського господарства, проаналізовано Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» і з’ясовано, що він не оперує поняттям «стале сільське господарство». Запропоновано закріпити цю категорію в законодавстві України, наприклад, при розробці Концепції розвитку сталого сільського господарства. Також в національному законодавстві відсутні норми, які б передбачали екологічні вимоги при використанні сільськогосподарської техніки, обов’язки аграрних виробників щодо охорони ґрунтів у процесі застосування сільськогосподарської техніки і обладнання. Водночас розвиток механізації має певні економічні плюси: підвищує продуктивність праці, скорочує строки виконання робіт тощо; впроваджує нові технології, що в свою чергу, підвищує культуру сільськогосподарського виробництва; також характеризується переходом на альтернативні джерела, що дає можливість позитивно впливати на процеси, пов’язані зі зміною клімату. В статті зазначається, що важливим моментом в забезпеченні екологічної безпеки при здійсненні сільськогосподарської діяльності є впровадження новітніх технологій, і в першу чергу, використання біотехнологій. Висловлено думку, що акумулюючи дослідження суспільних, природничих та інших наук, використання цих технологій буде мати позитивний вплив на виробництво сільськогосподарської продукції, враховуючи екологічні ризики та ризики для життя і здоров’я людини. Ще однією важливою задачею забезпечення екологічної безпеки при здійсненні сільськогосподарської діяльності є поводження з відходами агропромислового комплексу. В процесі їх діяльності виникає забруднення довкілля, яке пов’язане із зосередженням великої кількості тварин на обмежених територіях, що в свою чергу, впливає на здоров’я та умови життя людини, на якість ґрунтів, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря тощо. Варто зазначити, що впровадження та розвиток сталого сільського господарства в Україні потребує запровадження механізму інтеграції екологічної політики в аграрну політику держави. При цьому вбачається, що агроекологічна політика – це заява держави, підприємства, організації не тільки про свої наміри та принципи, пов’язані із сільсько-господарською результативністю, а й декларування певних екологічно безпечних дій, які не зменшуючи результативності, забезпечують сталий розвиток сільського господарства. Водночас агроекологічна політика має розглядатися як комплексна, цілісна система правових, управлінських, організаційних, соціальних, економічних і фінансових засобів, з подальшою детальною регламентацією у Концепції розвитку сталого сільського господарства.
Дискреційні повноваження господарського суду при застосуванні заходів забезпечення
(Фенікс, 2024) Криворучко, Олена Юріївна; Kryvoruchko, Olena Yu.
У статті висвітлено аспекти судового розсуду при забезпеченні позову та/або доказів у господарському процесі. Проведено паралелі між здійсненням дискреційних повноважень суддями господарського суду та дотриманням прав осіб на справедливий та ефективний суд. Проаналізовано сучасне розуміння дискреційних повноважень суду у роботах науковців через призму судової практики. Наведено приклади застосування судом дискреційних повноважень на прикладі норм Господарського процесуального кодексу України із поясненням логіки законодавчих обмежень та заборон. За результатами дослідження виявлено прогалини правового регулювання, а саме відсутність чітких меж для господарського суду при прийнятті рішення про забезпечення позову або доказів та дотримання при цьому балансу інтересів всіх сторін. Запропоновано механізм звуження судової дискреції через призму «легітимної мети», яка має мінімізували суб’єктивний вплив судді на прийняття рішення та при цьому враховувати обставини кожної конкретної справи. Запропоновано надати сторонам можливість пропонувати суду власний захід забезпечення з урахуванням конкретних обставин справи.
Сучасні тенденції розвитку наукової думки про публічне адміністрування
(Фенікс, 2024) Миколенко, Олександр Іванович; Миколенко, Олена Миколаївна; Mykolenko, Oleksandr I.; Mykolenko, Olena M.
В статті здійснено аналіз сучасних тенденцій розвитку наукової думки про публічне адміністрування. З’ясовано, що розвиток науки адміністративного права неможливий без дискусій щодо розуміння публічного адміністрування, критичного аналізу думок інших адміністративістів, переосмислення старих теорій, вчень і концепцій та впровадження нових ідей і світоглядних уявлень змісту поняття «публічне адміністрування» та тенденцій розвитку цього правового явища. Встановлено, що більшість сучасних наукових джерел, які присвячені дослідженню публічного адміністрування, сформульовані у формі констатації очевидних фактів, які відбулися чи відбуваються в правотворчій та правозастосовній сферах або вже давно оформилися у вигляді аксіом юридичної науки. Наголошено на тому, що наукові дослідження публічного адміністрування у такому вигляді втрачають сенс, бо вони набувають спотворених форм – переказування вже давно відомих фактів, цитування думок авторитетних вчених без належного критичного їх аналізу, погодження з усіма і у всьому та ін. Зроблено висновок, що наука адміністративного права припиняє стагнацію і починає поступовий шлях до системного оновлення знань про адміністративно-правові явища. Сприяє ж цим позитивним процесам в адміністративному праві категорія «публічне адміністрування», яка в сучасних наукових публікаціях починає демонструвати узгодженість між «формою» та «змістом» зовнішньоорганізаційної діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.