Електронний архів-репозитарій
Одеського національного університету імені І. І. Мечникова
ISSN:2310-7731
Вітаємо на цифровій платформі elONUar, що забезпечує накопичення, систематизацію, обробку, зберігання та надання у відкритий доступ електронних версій наукових, науково-дослідних, навчально-методичних праць та кваліфікаційних робіт наукових та науково-педагогічних співробітників, аспірантів та студентів Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, а також електронних версій університетських друкованих видань.
Супровід та підтримка здійснюються Науковою бібліотекою університету
Нові матеріали для розміщення надсилайте на e-mail dspace@onu.edu.ua
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Створення кластера аквакультури в Одеській області
(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2025) Шекк, Павло Володимирович; Бургаз, Марина Іванівна; Сербов, Микола Георгійович; Shekk, Pavlo V.; Burhaz, Maryna I.; Serbov, Mykola G.
Одним з пріоритетних напрямків роботи агропромислового комплексу Одеської області у контексті стратегічного розвитку є рибогосподарський комплекс аквакультури та рибальства. Зважаючи на це, Одеський регіон може стати полігоном впровадження нових технологій (екологічно чисте виробництво, розвиток прісноводної та морської аквакультури).
Китай та інші країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону у процеси формування і діяльності кластерів аквакультури наочно продемонстрували ефективність використання синергетичного ефекту мережевої інтеграції між структурами, пов’язаними з рибальством та аквакультурою.
Такі рибницькі господарства з кластерним устроєм реалізують весь технологічний комплекс від отримання водних біоресурсів (видобутку в природних акваторіях або вирощування в контрольованих умовах), їх переробки, зберігання, транспортування та реалізації.
Україна має традиційно високий рівень споживання морепродуктів, тому відродження та сталий розвиток рибного господарства як пріоритетної галузі національної економіки дозволить забезпечити харчову безпеку держави, повернути статус експортера рибної продукції. Єдиний шлях вирішення цієї задачі – створення національних центрів аква- та марикультури на кластерній основі.
Перспективним місцем розміщення таких рибогосподарських кластерів є північно-західне Причорномор’я України.
Особливої актуальності це набуває в контексті окупації та анексії Російською Федерацією АР Крим, а це близько 1,7 тис. км узбережжя з традиційними районами промислу, які до анексії Криму забезпечували понад 62 % загальнодержавного вилову риби та інших водних біоресурсів. Якщо до цього додати високопродуктивні промислові акваторії Азовського моря, які також були втрачені Україною в результаті повномасштабної війни з Російською Федерацією, то стає зрозумілим критичний стан, в якому сьогодні опинилось рибне господарство країни.
Перспективні об’єкти аквакультури для Одеської області
(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2025) Шекк, Павло Володимирович; Бургаз, Марина Іванівна; Shekk, Pavlo V.; Burhaz, Maryna I.
Африканський кларієвий сом, мармуровий кларієвий сом або нільський кларіас (Clarias gariepinus) зустрічається по всій Африці, включаючи водойми Сахари, в районі р. Йордан, у Південній та у Південно-Східній Азії та інших країнах Азії і Африки.
Кларієвий сом – високорентабельний об’єкт товарного рибництва, володіє високою толерантністю до несприятливих умов середовища. Особливо стійкий до гіпоксії завдяки наявності спеціального органу дихання атмосферним киснем.
Американський смугастий окунь був рекомендований для акліматизації в морських, солонуватих та прісних водоймах України. Це цінна промислова риба Північної Америки, чудовий об’єкт спортивного рибальства. Володіє високою екологічною пластичністю, темпом росту, має відмінні смакові якості.
Морський карась дорада S. aurata із родини Спарових (Sparidae), поставляється в Україну в основному з Греції та Туреччини. Цей вид міцно освоївся на споживчому ринку і став звичайним на столі жителів великих міст. На жаль, вітчизняні рибники не прагнуть налагодити виробництво та вирощування дорадо та інших видів морських карасів у морських акваторіях України з використанням інтенсивних технологій аквакультури. У Чорному морі мешкає 13 видів Спарових, з яких 8 є об'єктами аквакультури у країнах Середземномор’я.
Лаврак звичайний мешкає в Атлантиці від Південної Норвегії до Сенегалу, зустрічається біля Азорських островів, мешкає в Середземному та Чорному морях. У Чорному морі частіше зустрічається у південній частині моря, у північній частині Чорного моря в уловах зустрічається поодиноко. Відзначено поодинокі заходи D. labrax до Тилігульського лиману. Проте, в Азово-Чорноморському басейні лаврака можна вирощувати у промислових об’ємах.
Традиційні об’єкти марикультури в Одеському регіоні, перспективи і методи їх культивування
(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2025) Шекк, Павло Володимирович; Бургаз, Марина Іванівна; Shekk, Pavlo V.; Burhaz, Maryna I.
На даний час більшість причорноморських лиманів і лагун, що давали в недавньому минулому тисячі тонн делікатесної товарної риби, втратили своє рибогосподарське значення. Причини цього різні. Лиман Сасик перетворений на водосховище для зрошувальної системи Дунай–Дніпро, що не відбулося. На Сухому та Григорівському лиманах побудовано великі морські порти. Лимани Тузловської групи, озера Малий Сасик та Дженшейське увійшли до складу Тузловського національного природного парку і практично втратили своє рибогосподарське значення через недосконалість чинного законодавства. Така ж доля спіткала і Тилігульський лиман, на якому сьогодні функціонує Тилігульський ландшафтний парк. Втратив зв’язок з морем Великий Аджалицький лиман, перетворений на водойму-накопичувач недоочищених господарсько-побутових стоків м. Одеси, як і Хаджибейський лиман.
Таким чином, втрачені більш ніж 150 тис. га нагульних площ, які раніше успішно використовувалися в Одеському регіоні для пасовищної марикультури кефалі, камбали глоси і бичків, що давали в окремі роки понад 1,5 тис. т делікатесної риби. Сьогодні в режимі кефалево-вирощувального господарства функціонує, мабуть, лише один Шаболатський лиман (3 тис. га).
Таким чином, втрати регіону в якісній та дешевій (пасовищне вирощування передбачає використання природної кормової бази водойм) продукції марикультури величезні.
Неможливість використання природних водойм змушує рибну промисловість шукати альтернативні шляхи забезпечення населення такими необхідними водними біоресурсами. Як було показано вище, це може бути вирощування гідробіонтів у ставках, басейнах, садках і системах з оборотним водозабезпеченням (УЗВ).
Традиційні об’єкти марикультури для Одеського регіону – це чорноморські кефалі: гостроніс, лобань та сингіль, вселенець – кефаль піленгас, камбала глоса, камбала калкан, бичок кругляк та бичок жаб’ячеголовий.
Технології штучного розведення цих видів та методи їх контрольованого вирощування в садках, ставках, басейнах та УЗВ, розроблені ще в 70–90-х роках минулого століття, пройшли виробничу перевірку та впровадження у промислове виробництво.
Розвиток садкового рибництва у прісноводних та морських акваторіях як перспективний напрямок аквакультури Одещини
(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2025) Шекк, Павло Володимирович; Бургаз, Марина Іванівна; Shekk, Pavlo V.; Burhaz, Maryna I.
Садкове рибництво – один з найбільш перспективних напрямів марикультури, що характеризується високою рентабельністю виробництва з відносно низькими капітальними витратами. Вибір об'єктів та методів вирощування визначається їхньою технологічністю, толерантністю до умов вирощування, наявністю адекватних штучних кормів та попитом на ринку.
У Чорноморському та Середземноморському басейнах ще із середини 80-х років ХХ століття швидкими темпами розвивається садкова марикультура. За останні десятиліття обсяги виробництва зросли з 34 до 187 тис. т (понад 85% загального обсягу виробництва марикультури в регіоні).
Розвиток садкового рибництва на сьогодні в Одеському регіоні має одне з пріоритетних значень. Перше за все це стосується марикультури.
Штормостійкі садки різноманітних конструкцій можуть розміщуватись вздовж узбережжя північно-західної частини Чорного моря та в приморських лиманах. Об’єктами вирощування можуть стати лососеві, осетрові, кефалеві та камбалові риби. Серед перспективних об’єктів марикультури в Одеському регіоні, крім традиційних видів, вважаємо припустимим вирощування лаврака, дорадо, смугастого окуня та деяких інших об’єктів аквакультури.
Відтворення та вирощування осетрових риб в Одеському регіоні
(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2025) Шекк, Павло Володимирович; Бургаз, Марина Іванівна; Shekk, Pavlo V.; Burhaz, Maryna I.
На сьогодні в Одеській області найпотужнішим рибницьким підприємством з відтворення та розведення осетрових риб є ТОВ «Одеський осетринницький комплекс».
Це унікальне підприємство аквакультури південного регіону є племінним репродуктором, основним видом діяльності якого є відтворення генетично чистих ліній осетрових та інших аборигенних видів риб дельти Дунаю, у тому числі занесених до Червоної книги України. На підприємстві застосовується повний цикл вирощування осетрових – від ікринки до зрілих плідників – в умовах, що відповідають найвищим світовим стандартам.
Крім ТОВ «Одеський осетринницький комплекс», в Роздільнянському районі с. Степанівка в 70 км від Одеси, вже близько десяти років працює осетрове господарство «Надія». Це господарство спеціалізується на штучному відтворенні та вирощуванні осетрових для спортивної рибалки. На базі господарства є інкубаційний цех, проточні басейни для утримання плідників маточного стада, а також стави які використовуються для спортивної рибалки.
Перспективним об’єктом товарного вирощування, а також формування стада для отримання їстівної чорної ікри є веслоніс Polyodon spathula. Належить до ряду «Осетроподібних (Acipenseriformes), родині веслоносів (Poliodontidae). На сьогодні в Одеській області, на жаль, немає жодного господарства, яке б займалося відтворенням та товарним вирощуванням веслоноса, незважаючи на цінність цього об’єкта та перспективність такого напрямку аквакультури.
Культивування та вирощування ракоподібних
(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2025) Шекк, Павло Володимирович; Бургаз, Марина Іванівна; Сидорак, Раїса Володимирівна; Shekk, Pavlo V.; Burhaz, Maryna I.; Sydorak, Raisa V.
Найбільш перспективними об’єктами аквакультури ракоподібних в Одеському регіоні, на сьогодні, є білий дністровський рак Pontastacus eichwaldi bessarabicus, японська прісноводна креветка Macrobrachium nipponense та гігантська прісноводна креветка Macrobrachium rosenbergii.
Стан та перспективи розвитку марикультури в Одеській області
(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2025) Шекк, Павло Володимирович; Бургаз, Марина Іванівна; Shekk, Pavlo V.; Burhaz, Maryna I.
Сьогодні у світі зростання виробництва морепродуктів відбувається, в основному, за рахунок розширення масштабів і удосконалювання методів штучного відтворення і вирощування гідробіонтів в контрольованих умовах. Для Одеського регіону, який володіє величезними акваторіями морського шельфу та тисячами гектар висококормних солонуватоводних приморських лиманів, марикультура є мабуть найперспективнішим напрямком рибництва, але цей напрямок аквакультури сьогодні в регіоні розвивається дуже слабко.
Один з найбільш масових і поширених об'єктів штучного відтворення і вирощування в багатьох країнах світу є молюски, які складають значну долю в загальносвітовій продукції марикультури. В основному молюски використовуються в їжу як гастрономічно цінний, вишуканий і корисний продукт за винятком перлових скойок, яких культивують для отримання перлів.
В чорноморських акваторіях, які належать Україні, найбільш перспективними об’єктами конхікультури є мідії – Mytilus edulis та устриці: плоска європейська Ostrea edulis, аборигенний для Чорного моря вид, та гігантська устриця – Crassostrea gigas, акліматизована в Чорному морі як перспективний об’єкт марикультури.
Наприкінці ХХ століття розвитку конхікультури в Україні приділялась значна увага. Численні експериментальні та напівпромислові господарства розміщувались вздовж узбережжя Криму, в Керченській протоці, в озері Донузлав, в південно-західному Причорномор’ї в районі Кінбурнської коси, поблизу м. Одеси – дача Ковалевського, Чорноморка, у верхів’ях Березанського лимана, в Тилігульському лимані та деяких інших водоймах і морських акваторіях.
На жаль, в 1990-х – 2000-х рр. минулого століття практично всі ці господарства за різних причин припинили своє існування.
Разом з тим сьогодні тема розвитку конхікультури набуває актуальності. На цей час вже дві фірми в межах Одеського регіону розробили біолого-технологічні обґрунтування товарного вирощування мідій та устриць.
Аналіз ефективності сучасних технологій аквакультури та їх адаптація до умов рибогосподарських водойм північно-західного Причорномор’я
(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2025) Шекк, Павло Володимирович; Бургаз, Марина Іванівна; Shekk, Pavlo V.; Burhaz, Maryna I.
Рибне господарство – важлива складова продовольчого сектора України, яка забезпечує населення продуктами харчування білкового походження.
Водні біоресурси використовують також в суміжних галузях, таких як медицина, косметологія, тваринництво, птахівництво та ін. Значна кількість підприємств, які займаються рибництвом і рибальством в останні роки змушена скоротити або зовсім припинити виробництво водних біоресурсів. Це результат повномасштабних бойових дій, з якими пов’язана низка негативних факторів, і в першу чергу, погіршення екологічного стану водойм та економічного стану країни.
На цей час в Україні розроблена загальна стратегія розвитку основних галузей економіки країни, схвалено концепції та розроблено плани заходів щодо їх реалізації. Проект Стратегії розвитку галузі рибного господарства на перспективу до 2035 р. включає низку заходів, які дозволяють сподіватися на покращення стану рибного господарства країни та визначають найважливіші вектори розвитку галузі та перспективні напрямки діяльності підприємств.
Суттєво вплинули на стан і ефективність рибного господарства України, особливо Чорноморського промислу, повномасштабна війна між Україною і російською федерацією, окупація частини території країни та Криму, нестабільний економічний стан та ін.
Рибне господарство Одеської області є важливим елементом продовольчої безпеки України. Однак роками в галузі накопичувалися проблеми, що не дозволяють реалізувати повною мірою її потенціал.
Дослідження кафедри водних біоресурсів та аквакультури Одеського національного університету імені І. І. Мечникова присвячено аналізу ефективності сучасних технологій аквакультури та їхньої адаптації до умов рибогосподарських водойм північно-західного Причорномор’я, а також перспективи впровадження в аквакультуру регіону нових об’єктів рибництва.
Чорне море
(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2025) Шекк, Павло Володимирович; Бургаз, Марина Іванівна; Соборова, Ольга Михайлівна; Безик, Ксенія Ігорівна; Shekk, Pavlo V.; Burhaz, Maryna I.; Soborova, Olha M.; Bezyk, Kseniia I.
Північно-західна частина Чорного моря (ПЗЧМ) та прилеглі до неї прибережні території розташовані в зоні помірно-континентального клімату з теплим посушливим літом і порівняно короткою вітряною і вологою зимою.
Характерною особливістю такого клімату є постійні вітри, незначна кількість опадів і різкі коливання температури повітря. Під впливом обширних степів, з одного боку, і водних мас Чорного моря, з іншого боку, клімат набуває рис як степового, так і морського і відрізняється великою кількістю сонячних днів і відносною м'якістю. Літом, завдяки свіжим морським вітрам, навіть у жаркі місяці не відчувається великої спеки.
В цілому акваторія ПЗЧМ може бути віднесена до категорії антропогенно-евтрофікованих з високим вмістом біогенних речовин з переважанням їх органічних форм, що є наслідком заниженої окислювальної активності вод і дефіциту кисню в придонному шарі.
Спостереження останніх років, показали, що гідрохімічний режим вод прибережних акваторій ПЗЧМ характеризується параметрами, що відповідають середнім багаторічним показникам для антропогенно-забруднених акваторій. Середній вміст біогенних елементів змінюється в широких межах.
У Чорному морі зустрічається 163 видів риб, серед яких прохідні (осетрові, лососеві, оселедці), напівпровідні та морські (окуневі, горбилеві, кефалеві, камбалові, бичкові та ін.).
Останні роки експлуатація біологічних ресурсів Чорного моря українськими підприємствами здійснюється в умовах втрати найважливіших традиційних районів промислу, які розташовуються біля узбережжя Кримського півострова, а в 2019–2021 рр. рибалки зіткнулися з економічними складнощами, які спричинені пандемією СOVID-19, що охопила більшість країн світу.
Загальна характеристика лиманів північно-західного Причорномор’я
(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2025) Шекк, Павло Володимирович; Бургаз, Марина Іванівна; Сербов, Микола Георгійович; Матвієнко, Тетяна Іванівна; Лічна, Анастасія Іванівна; Shekk, Pavlo V.; Burhaz, Maryna I.; Serbov, Mykola G.; Matviienko, Tetiana I.; Lichna, Anastasiia I.
Приморські лимани північно-західного Причорномор’я мають специфічний гідрологічний, гідрохімічний та гідробіологічний режими, що пов’язано з характером місцевості, де вони розташовані, їхніми морфометричними характеристиками, режимом водного живлення та іншими чинниками. Більшість причорноморських лиманів мають морське походження, відповідно їхній гідролого-гідрохімічний режим формується в залежності від зв'язку з морем.
Виділяються відкриті лимани, які мають вільний водообмін з морем, закриті (замкнені лимани), ізольовані від моря з штучним або природним водозабезпеченням та періодично закриті (напівзамкнені лимани), такі, що періодично з’єднуються з морем і мають незначний або нерегулярний прісноводний стік.
В Одеському регіоні знаходиться більше десятка великих естуаріїв з різноманітними гідрологічними і гідрохімічними умовами, що створює унікальні умови для існування гідробіонтів. В них формуються різні за своїми характеристиками біотопи і спільноти. Таким чином, в межах відносно невеликої території ми можемо зустріти велику різноманітність угруповань водних організмів (від прісних до ультрагалінних).
Відсутність інтенсивної господарської діяльності дозволила зберегти екосистеми цих водойм у відносно первинному стані. Нижче ми приводимо характеристики деяких приморських лиманів, найбільш перспективних для розвитку аквакультури.